Всі публікації щодо:
Коломієць Олексій

Вічні проблеми в творі О. Коломійця „Дикий Ангел“

Талант Олексія Коломійця найповніше виявився у його п'єсах, у яких він порушував морально-етичні проблеми. Герої драматурга - це завжди прості люди, яких хвилюють вічні проблеми: добро і зло, любов і відданість, вони здатні бути відповідальними за все, що відбувається у суспільстві. Злободенність зумовлена умінням О. Коломійця правдиво показати, наскільки складним і тривалим є процес утвердження нового мислення і збереження найбільших людських цінностей: чесності, людяності, порядності. А починається ця важка робота в родині. „Повість про сім'ю“ - такий підзаголовок має одна з кращих п'єс драматурга „Дикий Ангел“.

Як на мене, прредумовою створення цього твору була тривога автора за сім'ю, за втрату батьками авторитету у своїх дітей, за мільйони сиріт за живих батьків. А ще драматург порушує у п'єсі такі проблеми, як чистота навколишнього середовища, розуміння того, в чому полягає любов до своєї країни, усвідомлення ролі праці в процесі виховання. Платон Ангел, головний герой твору, впевнено говорить: „У Конституцію варто було б записати: „З шістнадцяти років - їсти свій хліб!“ Інакше все піде нанівець. Коли до роботи не призвичаєне, то каліка“.

По-новому сьогодні сприймається і викриття Ангелом „філософії временщика“. Бо вона обертається для країни і великими збитками: бракованими будівлями, забрудненими річками тощо. Знецінюється людська праця, втрачається повага до трудової людини. „Труд людський цінувати треба, як свій! Людину цінувати й себе!“ - таке життєве кредо Платона Ангела.

Загостривши увагу на зовнішній непривабливості свого героя, автор переконливо показує те, що його хвилює. І найбільше роздумує Ангел над тим, як виховати чесних, свідомих громадян, позбавлених споживацьких настроїв, здатних працювати не лише у власних інтересах, айв інтересах держави.

Проблему батьківського авторитету і відповідальності батьків за своїх дітей, за їхню працю автор поєднує з проблемою вірності батьківським традиціям, наступності поколінь. „Питання про ощадливість і бережливість у. всьому, що є джерелом піднесення добробуту кожної окремої сім'ї і багатства та могутності всієї країни, в нашій драматургії, - писав В. Сидоренко, - так гостро і принципово ставиться чи не вперше“.

Актуальнiсть проблем п'єси Олексiя Коломiйця „Дикий Ангел“

Микола Зарудний, побратим О.Коломiйця, говорив, що той тради-цiйний лише в одному - в безмежнiй любовi до свого народу i театру, а в останньому вiн новатор.

Тема п'єси „Дикий Ангел“ не нова, сам автор назвав її „повiсть про сiм'ю“. У нiй, дiйсно, йдеться про найдорожче - сiм'ю батькiв i дiтей, працю, честь роду i його совiсть, спадкоємнiсть поколiнь. Про це писали майже всi письменники. Отже, перед О.Коломiйцем стояло нелегке завдання - сказати щось своє, те, що буде актуальним не для одного поколiння.

Пiд час вивчення у школi ця п'єса завжди породжує палкi дискусiї. Як правило, одинадцятикласники, прочитавши програмний твiр, вiдразу починають обурюватися поведiнкою головного героя Платона Микитовича Ангела, цим самим майже роздiляючи погляди його основного опонента у п'єсi - пенсiонера Крячка. Їм здається, що Платон Ангел скупий, що вiн не має права забирати грошi у дiтей i повнiстю контролювати фiнансовий стан сiм'ї. Але чим глибше починаєш замислюватися над принципами Платона, тим бiльше погоджуєшся з ним. Пiд кiнець дискусiї учням уже здається, що Платон нiби-то i правий, лише методи у нього трохи „дикi“, тобто не подобається його максималiзм i безкомпромiснiсть.

Давайте ж прослiдкуємо, яких принципiв дотримується Платон Ангел i чи правильно вiн чинить.

I так, Ангел - батько чотирьох дiтей. Вiн учасник вiйни, пенсiонер, але ще працює, розвантажуючи хлiб у магазинi. Своїх дiтей Ангел разом з дружиною Уляною виховав у дусi любовi до працi. Дiти змалку допомагали батьковi по дому, працювали у майстернi i звикли до того, що праця - це обов'язкова необхiднiсть, це передумова пристойного життя на землi, що це посильний внесок у розвиток держави, бо держава - це i є люди. Дiти (хоч i з скрипом) звикли до заведеного порядку в сiм'ї - здавати батьковi свої заробiтки, а батько в залежностi вiд потреб сiм'ї розумно регулював витрати: „Тут жив, тут одягався, харчувався - i грошi докупи. Всi на одних правах“. Батько також стимулює пiдробiток дiтей - на непередбаченi витрати, причому „пiдробiток“ у розумiннi батька - це чесна праця. Якi ж головнi принципи життя у Платона? „У всьому, у малому й великому, єдиний порадник - правда!“ Головна мета у життi: „добре жити..., мати здоров'я i грошi“. До грошей у Платона цiкаве ставлення: вiн їх не любить, а поважає. Хоче жити „як слiд“, а це означає - „через багатство держави до свого власного“. „Ми разом з державою i плануємо, i багатiємо... Правда, я трошки попереду. Бо в неї є ще багато дармоїдiв: або не працюють зовсiм, або багато балакають i мало роблять... А в моїй державi цього немає... Як заробив, так i їж! Як заробив, так i одягайся“... Платон дотримується думки, що кожен персонально повинен вiдповiдати за свою роботу, за добробут сiм'ї, за своїх дiтей.

За Платоном Ангелом, держава буде мiцною i багатою тодi, коли мiцною i багатою буде кожна окрема сiм'я. А це станеться тодi, коли у сiм'ї всi будуть чесно працювати, думатимуть не лише про власнi iнтереси, а й про державнi, коли розумно i економно витрачатимуть грошi, житимуть у злагодi i дружбi. Причому батьки повиннi до кiнця своїх днiв нести вiдповiдальнiсть за дiтей.

Сюжет розвивається за трьома напруженими лiнiями. Платон - Павлик, Платон - Федiр, Платон - Петро. Конфлiкти загостренi до краю, бо головний герой - максималiст у своїх переконаннях i дiях. Покарання за вiдступ вiд батькiвської науки теж на межi крайнощiв: вигнання з дому, звiльнення з посади, страта всього здобутого й нажитого. Свою пенсiйну книжку Платон подарунком не вважає, бо вiн її заробив, та й не в книжцi радiсть i спокiй.

Драматург логiкою розвитку характерiв, поведiнкою i поглядами персонажiв переконує нас у тому, що жити за принципами Ангела не так просто. Головному героєвi живеться нелегко, вiн постiйно працює душею i серцем, i в концi п'єси серце Платона не витримує напруження, вiн помирає. Але дiтей вiн зумiв виховати порядними людьми, усi вони працьовитi, живуть за законами правди, честi i добра. I кожен iз них таки погоджується з батьком i робить нiби i по-своєму, i в той же час так, як навчив Платон Ангел. Отож виявляється, що Платон був правий.

Взаємини між батьками і дітьми у п'єсі „Дикий Ангел“ Олексія Коломійця.

П'єса „Дикий Ангел“ („Повість про сім'ю“) пронизана ідеєю утвердження високих моральних принципів, створення життєстійкої сім'ї як найголовнішої підвалини нашої держави. „Диким Ангелом“ назвав драматург головного героя п'єси. І справді, старий робітник Платон Ангел за деякими мірками - людина дивна. Своїх дорослих уже дітей тримає під суворим батьківським контролем. Коли ж молодший син - студент Павло - несподівано привів до хати молоденьку дружину, не одержавши батьківського благословення на одруження, Платон мовчки склав його чемодан і рішуче виставив за двері.

За зовнішньою скупістю і домашнього тиранією головного героя проглядає висока вимогливість до себе і своїх дітей. Виша мета Платона Ангела - „жити як слід“. Це означає насамперед навести лад у „своїй державі“, тобто сім'ї. Своїх дітей Ангел виховав у дусі любові до праці, вони розуміють роботу як доконечну необхідність, як передумову їхнього пристойного буття на землі, як посильний внесок у духовний і матеріальний розвиток суспільства. Діти не відкидають тої традиції, яку батько утвердив у родині: вони віддають свій заробіток за місяць батькові, який ретельно все занотовує до записника, Платон Микитович не привласнює заробітку дітей, він тільки розумно регулює витрати: „Тут жив, тут одягався, харчувався - і гроші докупи. Всі на одних правах“. Батько також стимулює підробіток дітей - на всілякі непередбачені витрати. Це їх дисциплінує, спонукає до раціонального розподілу коштів, дає можливість стабільно, нормально жити. Коли б хто з дітей сфальшивив, він одразу б такого з дому вигнав. Для дітей стали непорушним законом слова: „У всьому, у малому й великому, єдиний порадник правда!“ Правда у словах і діях Платона Микитовича асоціюється з виявом найвищого благородства, добродійства.

Дружина Платона Микитовича Уляна діє заодно з чоловіком у вихованні дітей, хоча в принципових питаннях гору бере його думка.

Батькова наука не пішла намарне старшому синові Петрові. Він такий же чесний, дбайливий, працьовитий. Незважаючи на те, що Петро уже вибився у високе начальство, він переконується у батьковій правоті. Коли Платон Микито-вич довідався, що Петро готовий погодитися на спорудження житлового будинку в екологічно невдалому місці, його неприємно вразила подібність сина до тимчасових правителів, що нагадують перекотиполе. Батько домігся, щоб Петро обійняв іншу посаду- рядового інженера:

„Кожного мушу бачити і за кожним наглядати. Споконвіків так велено батькам!“.

У Платона Ангела четверо дітей, і він усіх до пуття довів, усіх навчив по-людському чесно жити. Тому він має повне право кинути у вічі Крячкові, син якого став покручем, суворі, безжальні слова: „Злодій твій син... Не працює, а їсть - значить злодій! Не заробив, а тринькає - злодій“.

Чесними і порядними людьми постають у п'єсі діти Платона і Уляни Ангелів: працьовита, гостра на язик Таня, наймолодший у родині Павлик, Федір, що працює на заводі. Усе своє великотрудне життя Платон Ангел щоденно дбав, щоб виховати їх такими, якими їх сприймає читач і глядач п'єси. І він цього домігся завдяки своїм переконанням господаря і патріота рідної землі, великій відпові-дальності громадянина, обов'язкам чоловіка і батька.

Життя родини Ангелів (за п'єсою О. Коломійця „Дикий Ангел“)

Родина - це найближчі люди, з якими підтримуються зв'язки впродовж усього життя, і саме любов не дає цим зв'язкам обірватися. Та якою щирою не була б любов, нікому не вдається уникнути проблем. Олексій Коломієць у п'єсі „Дикий Ангел“ порушив одну з найважливіших проблем - стосунки батьків і дітей.

Родина Ангелів - робітнича сім'я, яка складається з батька, матері та їхніх чотирьох дітей. Вже на початку твору із реплік героїв, що сіли обідати, дізнаємося про голову сім'ї. Таня кличе батька до столу, називаючи його „паном президентом“. Для Платона Ангела гроші, які заробляються працею, - мірило достатку. Він виступає за сувору економіку, а прагнення до заможного життя у нього набуває соціального змісту, воно невіддільне від загальнонародних інтересів.

Батько ретельно слідкує за дітьми, їхніми вчинками. Він упевнений, що за дітей повинні відповідати батьки, тому і кинув старшому синові: „З віку сина мого не вийдеш ніколи! І Платон за тебе, за твої діла відповідає. І совість роду свого не дам плямити!“ Тож оберігаючи честь і совість родини, він виховує своїх дітей працею. Не дивно, що усі в родині Ангела були невтомними працівниками, а батька ніхто і ніколи не бачив без діла.

Людина виховується в праці - такий непорушний родинний закон Ангела. Серед його дітей немає ледарів, вони не бояться праці, їх не лякають майбутні життєві труднощі. У душі Павлика нема образи на батька, коли той вигнав його з дому за ранній шлюб. Молоді влітку працювали на Півночі в будівельному загоні, заробили близько двох тисяч карбованців. „Поїхав і не шкодую. Важко було, а потім оговтався“, - хвалиться Павлик батькові. І Платон Ангел радіє за молоду родину, бо вірить, що вони з честю подолають будь-які труднощі, що зустрінуться на їхньому шляху. Допомагає він розібратися у своїх почуттях Федору та Клаві, прийняти єдино правильне рішення.

Вірною помічницею свого чоловіка зображена дружина Ангела Уляна Охтисівна. На її плечах усі нелегкі господарські і сімейні турботи. Мати все знає про своїх дітей, кожного підтримує порадою і душевним словом. Вона цілком поділяє погляди Платона на виховання, тільки серцем ніжніша й тепліша.

Викликають симпатію і сини, які, не усвідомлюючи, самі діють, як батько. Єдиний, хто вголос висловлює протест проти батькових методів виховання, - це Таня. Але й вона поважає, любить батька і розуміє, що правда завжди на його боці.

Думаю, що родина Ангелів - міцна сім'я, де панує любов, злагода і взаємо-підтримка.