Всі публікації щодо:
Сосюра Володимир

ВОЛОДИМИР СОСЮРА СЛОВО ПРО ЗЕМЛЯКА

Перечитуючи твори поета сьогодні, ще і ще раз переконуєшся, що справжня поезія не старіє. Вірші Володимира Сосюри, сповнені юності і ніжності, любові до рідного краю, як і тоді, глибоко хвилюють, породжують в уяві такі ж знайомі і дорогі картини милої Донеччини, відтворюють її славне минуле і сучасне. Велика сила впливу поетичного слова Сосюри на формування моральних рис нашого сучасника, бо сам поет завжди залишався сучасником у кращому розумінні цього слова.

Поезії Володимира Сосюри завжди пробуджували у нас не лише благородні патріотичні почуття, розкривали моральну красу, душевне багатство героя нашого часу, а й чарівну силу українського слова — пробуджували любов до рідної літератури. Хто із нас не пробував в роки юності писати „під Сосюру”, хто не посилав коханій дівчині замість листа вірші свого улюбленого поета?

Лірика Сосюри спростовує невірне твердження про те, що нібито призначення інтимної поезії — відображати не явища суспільного життя, а тільки маленький світ творця. Таке розуміння ролі інтимної поезії протиставляє її поезії громадянській. Лірика Сосюри, якого в донецькому краї з гордістю називають „наш земляк”, „наш соловей”, глибоко індивідуальна, часом вона носить ніби „локальний” характер.

Ой ви, ночі Донеччини сині,

і розлука, і сльози вночі...

Як у небі ключі журавлині,

одинокі й печальні ключі...

Ночі ті, та гітара й жоржини,

може, сняться тепер і тобі...

Сині очі в моєї дружини,

а у тебе були голубі.

Кому не близькі ці почуття, переживання ліричного героя? Будучи глибоко індивідуальною, лірика поета, проте, нічого спільного не має з суб'єктивістським сприйняттям дійсності, бо в цьому „особистому” розкривається загальнолюдське, суспільне, у ньому ми впізнаємо типові риси сучасника, здатного на великі і сильні почуття, пристрасті. Хіба не цю якість розкривають такі рядки поета:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання...

Через світ нової людини — господаря життя — показує поет нове поняття краси життя, краси суспільних відносин. Для його лірики властива багатогранність переживань героя.

Як справжній лірик, Сосюра надзвичайно різноманітний в своїх переживаннях, у стремліннях, роздумах, і про нього можна було б сказати пушкінськими словами: „Нам приємно бачити поета у різному стані, змінах його живої і творчої душі”.

У нас дехто вважає, що, наприклад, вірші про життя шахтарів Донбасу, про цілинників чи майстрів колгоспних врожаїв — це вірші з громадськими мотивами, вірші ідейні, а от коли поет пише про перше кохання, про розлуку, про страждання обманутої дівчини, то це, мовляв, вірші інтимні, любовні. Такий поділ чужий самій природі нашої сучасної поезії, хоч він живе ще навіть серед деякої частини самих поетів: цей поділ особливо чужий ліриці Володимира Сосюри.

Для поезії В. Сосюри характерна автобіографічність, тільки було б невірним світ ліричного героя обмежувати світом самого поета, як це часом роблять деякі дослідники. Ліричний поет, як справедливо зауважує один з кращих ліриків наших днів С. Щипачов, не може розкрити духовний світ людини, не розкриваючи себе. Переживаючи радості чи страждання ліричного героя, читач не може не відчути присутності самого поета. Присутність поета і становить душу поезій Володимира Сосюри — ніжну і чутливу до найменших порухів серця сучасника.

Є ще одна надзвичайно цінна риса в творчості В. Сосюри — велике довір'я до читача. Чи пише поет про минуле, пригадує пережите, чи говорить про чуттєвий світ свого героя,— він ніколи не приховує від свого читача-друга найінтимніших переживань, думок, і це особливо зближує його з людьми, наштовхує їх на філософські роздуми про красу життя людини праці.

Тому і хвилює нас його лірика, тому і не старіє вона.

1968 р.

Буряк Борис. Голос ніжності і правди. — С 218—220.