Всі публікації щодо:

Формування публіцистичного мислення старшокласників у системі позакласних заходів

І. Горячок,

аспірант Кам'янець-Подільського педагогічного університету

Для глибшого засвоєння зразків публіцистики, повнішого здійснення виховних завдань, закріплення вмінь і навичок літературної освіти потрібно класні заняття доповнити позакласною роботою, яка розв'язує ті ж питання, що ставляться на уроках. Система позакласних навчальних та навчально-виховних заходів, які за умови їхньої оптимальної організації, методичної досконалості спроможні суттєво поліпшити процес формування в учнів старших класів публіцистичного мислення, має великий освітньо-виховний вплив на них, активізує їхні думки, творчу діяльність.

І взагалі, позакласна робота — важлива складова частина навчально-виховного процесу. їй надавали великого значення відомі методисти В. І. Водовозов, В. П. Острогорський, Ц. Н. Банталон, В. В. Голубков, Т. Ф. Бугайко, відзначаючи великі можливості, закладені у позакласній роботі. Так, В. П. Острогорський обґрунтував і ввів у практику широку систему різноманітних форм і методів позакласної роботи з літератури. Він розробив методику керівництва позакласним читанням, проведення літературних бесід, організації і проведення екскурсій в музеї, роботи літературних гуртків [3;162]. Звертаючи увагу на позакласну роботу, М. І. Пирогов у низці своїх статей проводив думку про необхідність прищеплення учням навичок самостійної праці. М. О. Рибникова рекомендувала охоплювати позакласною роботою якнайбільше учнів, не лише обдарованих, а й тих, які виявляють глибокий інтерес до літератури і мистецтва [3;162].

Позакласна робота із залученням публіцистичних творів допоможе вирішити цілу низку завдань:

— збагачення, розширення й удосконалення знань, умінь та навичок, набутих на уроках, факультативах під час вивчення публіцистики та інших жанрів літератури;

— виховання в учнів ініціативності, самостійності, пізнавальних інтересів, творчих здібностей;

— формування у старшокласників почуття національної свідомості, гідності, гуманності, толерантності.

Важливим фактором успішного виконання цих завдань є врахування психолого-педагогічних особливостей засвоєння знань та вікових можливостей учнів. На думку Станіслава Карамана, „плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання і навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочний час у попередніх класах, ступінь підготовленості учнів до занять, наявність інтересу”[ 2;46].

Загальна методика формування публіцистичного мислення юнаків і дівчат ґрунтується на таких засадах:

а) поповненні знань учнів про публіцистику;

б) наповненні пізнавальної діяльності гуманістичним змістом;

в) виборі оптимального співвідношення методів і форм позакласної роботи відповідно до мети й завдання формування публіцистичного мислення.

Ефективними інноваційними методами виховання учнів та передачі їм знань про особливості публіцистичного мислення, які характеризують водночас зростання ступеня самостійності й активності сприйняття школярами життєвих реалій, є такі методи, як інформаційний, пошуковий, дискусійний і метод взаємної освіти [1;15]. Відповідно до цього пропонуємо використовувати такі форми організації позакласної роботи з формування публіцистичного мислення:

— конференції, диспути і дискусії;

— засідання круглого столу, зустрічі з відомими людьми;

— гурток „Юний журналіст”;

— літературні вечори;

— видання тематичних газет, стіннівок, проведення радіопередач;

— впорядкування виставок та інше.

Ці види робіт вимагають від учнів застосування дослідницьких прийомів, що пробуджують інтерес до навчання, самостійної думки. Оволодіння ними в масштабах цілого класу здійснюється через добір матеріалу і в процесі самої роботи зі зразками публіцистики. Інколи такий спосіб є продуктивнішим, ніж вивчення публіцистичних творів у межах уроку, коли виробляється спільний план, добираються колективно цитати, пропонується твір на єдину тему з обговоренням епіграфа, вступу і висновків, що неминуче призводить до ідентичних робіт, анулює самостійність і творчу активність школярів. У такому разі, готуючись до диспуту чи конференції, учні увесь час працюють самостійно, звикають до саморецензування, вчаться виправляти власні недоліки у роботі. Підготовка до таких заходів проводиться під контролем вчителя. їх можна організовувати спільно з учителем історії, зарубіжної літератури.

Літературний гурток — важлива і ефективна форма групової позакласної роботи, перевага якої в тому, що заняття проводяться систематично, за певним планом, при постійному складі учнів. Пропонуємо вашій увазі орієнтовний план роботи гуртка „Юний журналіст” для учнів 10—11 класів, (див.с.21)

Конференції на публіцистичну тематику проводяться один або два рази на рік. Мета їх — популяризувати важливі матеріали з публіцистики перед широкою аудиторією. Доцільно на такий захід запросити учнів інших класів, батьків, письменників-публіцистів. Позитивний результат мала би така конференція, організована спільно зі студентами педучилища чи педуніверситету. Під час конференції вчитель уважно стежить за її ходом, спрямовує дискусійні думки і обов'язково робить узагальнення і висновки.

Проведення літературних вечорів практикується з різною метою — святкування знаменних дат, для підбиття підсумків роботи гуртка, як виховний масовий захід з важливих літературознавчих проблем та інше. Літературний вечір на публіцистичну тематику належить до такого типу позакласних заходів, що визначає його основний зміст та ідейно-естетичну спрямованість, тобто вечір, побудований на матеріалі певного літературного жанру. Тому запропоновані теми скажуть самі за себе: „Публіцисти — повноважні представники істини”; „Есе-роздум про призначення України в світі”.

Зважаючи на численні гострі нинішні проблеми, пропонуємо зосередити увагу на висвітленні таких, наприклад, тем: національно-мовна проблема, екологія, духовність людини, молодіжні проблеми, адже публіцистика оперативно реагує на всі здобутки і проблеми суспільного життя.

Готуючись до заходу, який присвячений одній особистості (відзначення знаменної дати письменника тощо) теж варто виокремити публіцистичний доробок, адже письменницька публіцистика у XX столітті стала невід'ємною складовою спадщини провідних національних письменників України: Олеся Гончара, Миколи Хвильового і Олександра Довженка, Уласа Самчука й Івана Багряного, Дмитра Павличка й Юрія Мушкетика, Романа Іваничука і Павла Загребельного. Такий вечір сприяє формуванню моральних якостей громадянина України, привчає до самостійності, розвиває ініціативу, наполегливість, виховує любов до літератури як мистецтва слова.

Пропонуємо матеріал до літературного вечора із використанням зразків публіцистики „Олесь Гончар — світоч нашої нації”. У святково прибраному приміщенні оформлена спільно з бібліотекою виставка публіцистичних творів, обрамлений українським рушником портрет відомого митця. Розповіді учнів супроводжуються художнім читанням, музикою, демонстрацією фотографій, ілюстрацій.

Можна розпочати цей захід такими гуртка, рядками, які виразно зачитають ведучі:

1. Публіцистика — цей оголений нерв літератури, наймобільніший її жанр, ця кардіограма суспільних настроїв — вийшла на авансцену духовного життя народу, повідала країні про найболючіші проблеми нашого минулого, сучасного і майбутнього.

2. Публіцисти виступають своєрідними повноважними представниками істини, їхній бойовий жанр — це не тільки форма літератури, а й форма боротьби.

1. Таким повноважним представником істини українського народу був Олесь Гончар, який гостро відчував сучасність, її наболілі проблеми, вірив у високі людські ідеали, шанував історію рідного краю, безмежно любив Україну. О. Гончара в Україні знають майже всі. Він є автором багатьох чудових художніх творів, які чарують глибиною змісту і досконалістю мовної форми. Багатим і жанрово розмаїтим постає доробок одного з найбільших прозаїків другої половини XX сторіччя, творчість якого стала знаковим явищем у національній літературі, його життєдайне поле діє й сьогодні, через роки після смерті митця, сягаючи в нове тисячоліття. Перу О.Гончара належать і публіцистичні книги „Про наше письменство”, „Письменницькі роздуми”, „Чим живемо”, а ще безліч статей, нарисів, виступів, доповідей, промов.

2. Книжка „Чим живемо”, сповнена болю і жалю через безліч негативного в нашому житті. В ній знаходимо розповіді про літературу, її діячів і взагалі про людей. Письменник чутливо реагує на зміни в суспільстві, в Україні, пристрасно виступає за незалежну Україну, пояснює, чому так зубожіли душі наших людей, чому наші люди нерідко байдуже ставляться до української державності, минулого й сучасного України, чому вони так безжалісно знищують природу, забруднюють її. Письменник закликає всіх до праці і злагоди, добра і гармонії. У цій книжці вміщено ряд статей на актуальні теми: „Писати правду”, „Культура і суверенітет”, „Подвиг Каменяра”, „Гоголь і Україна”, „Єдність — понад усе”, „Той тридцять третій”.

На вечорі можуть прозвучати фрагменти статей, виступів відомого письменника-публіциста, котрий не міг триматися осторонь животрепетних проблем своєї доби й належав до когорти тих, хто наближав сьогодення України, кого за життя називали совістю нації, з чиїми словами й думками звіряли свої вчинки мільйони співвітчизників, зокрема:

„Думка про національний суверенітет зародилась не вчора, вона — як вічний біль, як вічна мрія — прийшла до нас разом із гнівом, із Шевченковим болем, вона вистраждана віками, в ній живуть подвиги багатьох поколінь...”

Нотатки з X з'їзду письменників України

„Дехто вважає, що на сьогочасну ситуацію в Україні треба дивитися із львівського Високого замку, інший воліє глянути на Україну з висоти донецького терикона... Мабуть, треба дивитись і звідти, і звідти. А найкраще ж, певне, буде усім нам глянути на рідні обрії з висоти канівської Тарасової гори, бо це ж звідти лине до нас невмируще слово його „Молитви”:

І всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли...”

Скликає мати...Слово напередодні Всесвітнього форуму українців

„Українське слово! Скільки хмар обступало це слово, скільки разів зрада й відступництво зловісно каркали над ним — і в часи Нечуєві, і в часи новітні, зовсім недавні...протягом століть, відбираючи по словечку, по зернятку, геній народу витворив і передав нам у спадок, у вічне користування неосяжне, розкішне у своїй красі й блиску розуму лінгвістичне багатство: майте, гордіться, не будьте німі. А тим часом який-небудь вражений вірусом кар'єризму недоумок чи дрімучий самовпевнений догматик, навіть не підозрюючи про таке і йому ж доступне мовне багатство свого народу, йде на трибуну з порохнявою казенних банальностей чи з телеекрана просвіщає нас, грішних, своїм убогим шельменківським суржиком”. Змінюються часи — Нечуй зостається

Ведучи розмову за конкретною проблемою, ми не повинні забувати про особливості форми публіцистики як жанру. Цитовані, а також інші матеріали, які будуть використані, дають змогу розкрити художність (оскільки автори цього жанру часто використовують прийоми контрасту, яскраві, несподівані метафори, порівняння, завдяки чому вони чітко виявляють свою громадянську позицію), яка притаманна публіцистиці, виявити терміни, наукові приклади, що сприяє збагаченню лексики школярів, формуванню публіцистичного мислення.

Важливою формою позаурочної роботи в школі є випуск стінної літературної преси, підготовка радіопередачі на публіцистичну тему з допомогою вчителя-словесника, котрий підкаже, яку додаткову літературу можна використати, спрямує матеріал у правильне русло. Ці заходи, проведені змістовно й організовано, урізноманітнюють позаурочне вивчення публіцистики в загальноосвітній школі, озброюють школярів уміннями і навичками літературної освіти. Такі види позакласної роботи проводяться членами гуртка систематично. Подаємо зразок радіопередачі тривалістю 7—10 хвилин:

1 учень. Як я розумію слово публіцистика? Для чого вона взагалі потрібна? Можливо, ці питання не раз ставили собі старшокласники, вивчаючи літературу, історію нашого народу, і кожен давав свою відповідь.

2 учень. А чи знаєте ви, що слово „публіцистика” походить з латинської, що в перекладі означає суспільний, народний. Це галузь літератури, яка висвітлює актуальні суспільно-громадські погляди, питання політики, філософії, моралі. Одним із перших в українській мові це слово починав вживати Іван Франко.

1 учень. А чи знаєте ви, що витоки української публіцистики зріють ще в давній полемічній літературі, у „Слові про закон і благодать” Іларіона? Із тих часів і до наших днів публіцистичність є свого роду „альфою і омегою” письменства. Вона пронизує творчість українських письменників Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Винниченка. Публіцистика завжди посідала особливе місце в духовному житті України, і це пояснювалося історичною долею і своєрідною ментальністю народу.

2 учень. XX століття породило таких гігантів публіцистики, як О. Довженко, О. Гончар, І. Багряний, М. Хвильовий та багато інших. Завдяки публіцистиці почалось відновлення історичної правди, був даний поштовх національному, духовному відродженню держави.

1 учень. І сьогодні в єдину потужну силу зливаються голоси різних за партійно-політичними поглядами, життєвим і літературним досвідом політиків, письменників і журналістів — І. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка, В. Яворівського, М. Жулинського.

2 учень. Публіцистика і література, публіцистика і життя — ці поняття сумісні, тотожні. Наше життя диктує нам потреби, цілі, проблеми, а ми маємо їх вирішувати, долати. І в цьому нам допомагатиме публіцистика.

Отже, запропоновані нами матеріали з позакласної роботи з публіцистики не обмежують простору для уяви, фантазії вчителів-словесників щодо розробки нових педагогічних технологій. Адже добре поставлена, цікава позакласна робота дає плідні наслідки тоді, коли вона органічно поєднана з роботою в класі, коли вчитель використовує вивчене на уроці, спирається на нього. Це, в свою чергу, стимулює підвищення інтересу до вивчення творів, доповнює їх матеріалом з життя [3;168].

Література

1. І. Гамрецький. Формування культури публіцистичного мовлення в учнів загальноосвітньої школи. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. — К.,2000 —18с.

2. С. Караман. Позакласна робота з української мови//Українська література в загальноосвітній школі. — 2004. — №9. — с.46

3. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник/За редакцією Н. Й. Волошиної. — К.: Ленвіт,

2002. — 344с.