Всі публікації щодо:
Лотоцький Антін

Урок з вивчення оповідання А. Лотоцького „Михайло-семиліток”

А. Ситченко,

доктор педагогічних наук; Н. Огренич

Миколаїв

„Давньоруські часи України (боротьба киян проти загарбників-печєнігів) у літературній інтерпретації. Зміст оповідання, його тема, складові частини сюжету. Кульмінація. Порівняльна характеристика образів братів. Роздуми про добро і зло.

ТЛ: тема художнього твору, сюжет, кульмінація” [із навчальної програми].

Відомості про Антіна Левовича Лотоцького можна дещо поглибити, використавши для довідки про нього факти багатогранної діяльності письменника, вчителя, історика, книговидавця. Важливо, однак, втриматись у межах вимог, які висуваються в цій роботі до п'ятикласників. Учитель повідомить, що письменницький талант прокинувся в юнака під час навчання у Бережанській гімназії, де він жартома почав видавати гумористичний журнал „Небилиці”. Перша збірка оповідань — „Цвіти з поля” — з'явилася 1907 р. Тридцятирічний учитель Рогатинської гімназії, що на Львівщині, Антін Левович був цікавим і вимогливим викладачем. Разом із учнями й іншими вчителями організував драматичний гурток. Під час роботи в Рогатинській гімназії заохотив учителів й учнів вивчати історію рідного краю: заснував товариство „Молода Січ”, члени якого займалися археологічними розкопками, записували народні перекази та легенди. Серед січовиків панували козацькі звичаї, міцнів патріотичний дух і національна свідомість, тому не дивно, що всі вихованці Антіна Лотоцького під час Першої світової війни стали в оборону вітчизни. Як видавець, він дбав про те, щоб діти й дорослі мали українські книжки, заснував два видавництва — „Журавлі” (для дорослих) і „Сині дзвіночки” (для дітей). У 1934 р. видав „Історію України для дітей”, у журналі „Світ дитини” відкрив курс англійської мови для дітей.

Звертаючи увагу учнів на щедрий талант А. Лотоцького, вчитель підкреслить, що найбільше його обдаровання — любити дітей і творити для них. Особливо його цікавила минувшина народу, інтерес до якої виховав у хлопця батько, котрий добре бачив як славні, так і трагічні сторінки української історії. Батькова наука глибоко увійшла в серце Антіна й допомогла йому створити цікаві й повчальні оповідання на історико-патріотичну тему. Із одним таким оповіданням — „Михайло-семиліток” — п'ятикласники ознайомляться вже зараз.

Оскільки оповідання „Михайло-семиліток” складається з п'яти відносно завершених художніх картин, слушним буде обрати подієвий аналіз твору, послідовно прочитуючи й обговорюючи його частини. Спершу слід звернутися до назви цього оповідання й пояснити, яке значення має ім'я Михайло: рівний Богові (староєвр.). У підзаголовку до твору є вказівка на те, що це оповідання з народного переказу. Учні матимуть нагоду повторити поняття про міфи й легенди, і те, що в їх основі лежать стародавні перекази, які народжувалися з бувальщини [3: 12—16]. Використавши народний переказ про напад монголо-татар на Київ у XIII ст., письменник його дещо змінив і змалював облогу столиці печенігами в X ст. На те воля автора, бо кожен твір — то плід його уяви, більше або менше пов'язаний із дійсністю.

Перед читанням першої частини оповідання учні одержують настанову: „Зверніть увагу на те, про які часи ведеться розповідь, які дійові особи змальовані в творі”. Спираючись на цю вказівку, вони зможуть успішно відповісти на запитання:

1. Про які часи та яких людей розповідається у творі?

2. З яким почуттям їх описує автор?

З'ясувавши перші враження від прочитаного, вчитель може запропонувати учням самостійно прочитати наступну, другу частину твору. Для її зацікавленого й осмисленого сприймання учням також дається настанова у вигляді орієнтовної основи розумових дій алгоритмічного типу:

1. Яка біда прийшла в Україну?

2. Що збентежило загарбників?

3. Яке пояснення їм дали ворожбити?

4. До яких дій вдалися печеніги?

Під час первинного читання цього уривка учні звертають увагу на основні змістові елементи тексту, готуються до його переказу, який завдяки настанові має бути досить повним і правильним. Можна провести стислий переказ, поцікавившись у читачів, які події передано в цій частині оповідання. Власне, п'ятикласники намалюють словесну схему її змісту. Вона може бути й такою: „Коли печеніги обступили Київ і почали тараном розбивати його мури, то побачили, що більше завдають шкоди собі, ніж киянам. Це змусило здивованих загарбників звернутися до ворожбитів, які пояснили, що Київ можна здобути лише тоді, коли захопити княжого сина-семилітка, який є душею свого народу, його силою, яку не можна вбити. Однак її можна поневолити. Народ київський ще не усвідомлює, яку силу має він в особі княжого сина, й може легко віддати його печенігам, аби загарбники відступили.

Тож нападники надумали виманити в киян їхню душу, забрати силу, захопивши князенка-семилітка”.

Стислий переказ прочитаного дає учням змогу утримувати в свідомості сюжетний струмінь оповідання, викликає почуття емпатії до персонажа, емоційної причетності до зображуваних подій.

Третю частину твору нехай знову прочитає вчитель, а учням порадить спостерегти, як київський князь поставився до пропозиції послів із ворожого табору видати їм семилітнього сина. Після відповіді на це питання п'ятикласники звернуться до наступної, четвертої частини твору. Як найбільш драматичний за змістом і формою, цей уривок доцільно прочитати за ролями, визначивши слова автора, Михайлика, його батька, Лихослава та боярина Збигоня. Така форма читання посилить емоційне сприймання художніх подій і допоможе учням відтворити в уяві намальовану письменником картину віче. Звичайно, й до цієї частини твору слід дати хоча б таку настанову читачам-учням: „Поясніть, чому віче змінило свою першу думку й видало печенігам Михайлика? Як сталося, що князь погодився на таке рішення?”.

Вислухавши перші враження п'ятикласників від цього уривка і зваживши на те, що час на уроці вичерпується, їм треба дати завдання додому: прочитати оповідання до кінця й підготуватися до обговорення його загалом. Для цього їм доведеться дібрати назви до кожного з п'яти уривків твору, підготуватися до переказу прочитаного, визначити в тексті казкові елементи, пояснити, до якого слушного часу стереже Золоті ворота в далекому краї Михайло-семиліток.

Метою другого уроку вивчення оповідання А. Лотоцького „Михайло-семиліток” є засвоєння змісту і значення всього твору, а також відомостей про його композиційні елементи та вироблення вмінь визначати їх на прикладі з тексту. Основу бесіди можуть скласти такі завданняй запитання:

1. Чи цікаво було вам читати оповідання про Михайла-семилітка?

2. Які уривки з твору найбільше запам'ятались? Перекажіть (зачитайте) їх.

3. Які назви до частин твору ви дібрали? Зачитайте їх у вигляді його плану.

4. Стисло передайте зміст усього оповідання, спираючись на цей план.

5. Назвіть головних персонажів твору. Розкажіть про Михайлика.

6. Прочитайте в підручнику про тему і сюжет художнього твору [3: 200]. Спробуйте визначити елементи сюжету оповідання „Михайло-семиліток”.

7. Визначте елементи народного переказу й казки у творі. Поясніть їх.

8. Яка тема твору? Назвіть інші твори на подібну тему.

9. Якого слушного часу чекає Михайло-семиліток у далекому краї? Чи можна сказати, що цей час уже настав?

У вимогах до літературних знань і вмінь п'ятикласників планування тексту посідає вагоме місце, бо служить головним засобом подієвого (послідовного) аналізу художнього твору. Добираючи назви до основних частин оповідання А. Лотоцького „Михайло-семиліток”, учні перечитають текст, глибше проникнуть у зміст його ключових картин, тому більш повно й правильно зможуть переказати прочитане. Після обговорення учнівських варіантів заголовків до частин твору вчитель може дати й власний зразок виконання цього завдання:

1. Князенко Михайлик.

2. Облога Києва.

3. Ворожа пропозиція.

4. Народне віче.

5. Остання послуга.

Цей план учні легко можуть трансформувати у вигляді питальних чи розповідних речень або цитат.

Розповідаючи про головних персонажів твору, учні назвуть усіх дійових осіб: київського князя Володимира, печенігів та ворожбитів, послів і чорного духа, Лихослава, Збигоня, крилатого коня і, звичайно, колективний образ громади. Для того, щоб поглибити враження п'ятикласників від Михайлика, їм слід порадити перечитати першу частину твору, в якій подається опис славного князенка, пояснити поведінку малого Михайла, який просився на бій із печенігами, а також значення останньої послуги, яку зробив киянам семиліток. Можна також поцікавитись, чому брат Лихослав намовляв киян проти Михайлика, а старий боярин Збигонь підтримав Лихослава.

Розмову про зміст твору варто використати для засвоєння понять про його тему й сюжет. Учням слід дати завдання самостійно прочитати про це статтю в підручнику й відповісти на запитання, що відіграють роль орієнтовної основи розумових дій:

1. Що таке тема художнього твору?

2. Яке значення слова „сюжет”?

3. Що таке сюжет художнього твору?

4. Що складає основу сюжету?

5. Які є елементи сюжету?

6. Визначте кульмінацію оповідання „Михайло-семиліток”.

Виконуючи ці завдання й відповідаючи на запитання під час опрацювання підручникової статті про тему й сюжет художнього твору, п'ятикласники не лише повніше засвоять теоретико-літературні поняття, а й свідомо застосують знання про них на практиці. Щоб правильно визначити кульмінацію виучуваного оповідання, їм варто замислитись над усіма складовими сюжету.

Основні частини сюжету оповідання А. Лотоцького „Михайло-семиліток”

1 Експозиція - Повідомлення про те, що колись у Києві був Михайлик — славний син князя Володимира.

2 Зав'язка - Облога Києва печенігами.

3 Розвиток подій - Печеніги вислали послів до київського князя. Рішення про скликання віче.

4 Кульмінація - Народне віче.

5 Розв'язка - Остання послуга Михайлика рідному Києву.

Визначаючи елементи народного переказу й казки у творі, учні пригадають, що народна казка — це твір про фантастичні події й вигадані персонажі, тоді як переказ — оповідання, в основі якого бувальщина, що поєднується з вигаданими подіями й дійовими особами. П'ятикласники матимуть нагоду повторити відомості про художні прийоми казки:

а) традиційний зачин — „Було се дуже давно”;

б) традиційну кінцівку — „Сидить він там і ніколи не старіється...”;

в) уживання пестливих слів — „Михайлик”, „молоденький”, „батеньку”, „утято молоденьке” тощо;

г) фантастичні перетворення й перебільшення — „І в одній хвилі в коня виросли крила, а від Михайлика вдарила така ясність, що нарід аж жахнувся із дива”. „Він узяв Золоті ворота на золоті стремена й вихором погнався між ворогів”. „І що махне мечем по правий бік, — то ворог, як зрубане дерево, впаде; що махне мечем по лівий бік, — то ворог, як підкошена трава, стелиться” тощо;

д) ритмічність та образність мови — „І сталося тоді, що печеніги великою силою насунули на Вкраїну. Підійшли під самісінький Київ і облягли його з усіх сторін, як чорна хмара”.

У підзаголовку до твору А. Лотоцького „Михайло-семиліток” є вказівка на те, що це оповідання з народного переказу. Бувальщиною є той факт, пояснить учитель, що в народному переказі висвітлюються події монголо-татарської навали на Київ у XIII ст., однак письменник змінив час дії, яка в його оповіданні перенесена в X ст., за князювання Володимира, і стосується облоги міста печенігами [3:192].

У роботі над жанровими особливостями виучуваного оповідання допоможуть і пояснення, які дає Р. Мовчан, стверджуючи, що цей твір наближений до літературної казки, бо в ньому надто велике місце займає авторський домисел [1: 136].

Уже в 5-у класі учні мають засвоїти поняття про тему художнього твору, що визначається на основі життєвих явищ, які зображує письменник. Є рація їм виписати в зошит теоретичні відомості про тему, подані в підручнику [3: 200]. Маючи ці знання, п'ятикласники спроможні самотужки пояснити, що темою оповідання А.Лотоцького „Михайло-семиліток” є облога Києва загарбниками та його лицарська оборона в часи Київської Русі. Оскільки письменник вільно оперує часом у своєму творі, то це означає, що він досить узагальнено передає історичні події. Як і має бути в казці, добро тут перемагає зло. Однак, зауважує Р. Мовчан, якщо у казках перемога зазвичай виражається через матеріальні атрибути, то Антін Лотоцький підносить її до рівня духовності. У цьому вбачаємо високий морально-естетичний потенціал його оповідання „Михайло-семиліток”.

Наблизитись до розуміння ідейного значення твору читачі зможуть, пояснивши, якого часу чекає Михайлик, щоб повернутись в Україну, й чи не настав уже той час. Це питання учні можуть розкрити і в письмовій домашній роботі.

Література

1. Мовчан Р. В. Українська література: Кн. для вчителя: 5 кл. — К.: Генеза, 2005. — 248 с

2. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу. — К.: Ленвіт, 2004. — 304 с

3. Цимбалюк В. І. Українська література: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В.І.Цимбалюк В. І., В. В. Потіха — К.: Навч. книга, 2005. — 320 с