Словник літературознавчих термінів

Ономатопея

Ономатопея (грецък. onomatopoeia — звуконаслідування) — імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді...“ В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко:

Хлип... хлип...

Дайте мені на хліб!

Кормителі!

Хай царствують ваші родителі

Вічно,

А я денно і нічно

За них

хлип... хлип...

Дайте мені на хліб...

Не минайте! (Є. Плужник).

Частіше цей прийом вживається для досягнення акустичного ефекту при зображенні певних явищ, які з цими звуками не мають прямого зв’язку і лише віддалено нагадують їх:

Я стою на кручі! —

За рікою дзвони:

Жду твоїх вітрил я —

Тінь там тоне, тінь там десь... (П. Тичина).