Довідник з української літератури

ДАНИЛО ЗАТОЧНИК

ДАНИЛО ЗАТОЧНИК (XII або XIII ст.) — давньоукраїнський письменник.

Ймовірний автор двох творів — послання до князя Ярослава Володимировича (на думку дослідників, мова йде про Юрія Долгорукого), відомого в літературі як „Слово” Данила Заточника, й текстуально подібного до нього „Моління” („Послання”) Данила Заточника. У „Молінні” автор звертається до Ярослава Всеволодовича, який був князем Переяславським і Володимирським. Питання про історичність самого Данила Заточника до кінця не з'ясоване: можливо, йдеться про якогось Данила, що служив у князівській дружині, але за якусь провину був засланий князем на береги озера Лача (Росія), а можливо, Данило Заточник — це певний збірний образ, що об'єднав багатьох авторів і компіляторів. Варто зазначити, що автор Симеонівського літопису (XIV ст.) вважав Данила Заточника реальною особою, ув'язненою на озері Лачі. Можна стверджувати, що автор цих творів був освіченою людиною з яскраво вираженою письменницькою індивідуальністю, добре знав сучасну йому церковну та світську літературу.

Центральна ідея творів Данила Заточника — утвердження сильної князівської влади, що є запорукою спокою і ладу в суспільстві. Автор скаржиться на свою лиху долю, звертається до князя з проханням про допомогу, водночас намагаючись розсмішити його (останнє може свідчиш й про те, що Данило Заточник був близький до середовища скоморохів). Із тексту пам'ятки з'ясовуємо, що автор розумів свою освіченість, начитаність, але використовує він і традиційні для середньовічної літератури самопринижувальні характеристики, що робить його образ складним, суперечливим. Твори Данила Заточника були дуже популярними в часи Давньої Русі, вони неодноразово переписувались і редагувались (можливо, переписувачі внесли посутні зміни у первісний текст пам'ятки).

Літ.: Боровський Я. Є. Про авторство „Слова” Данила Заточника // Укр. літературознавство. 1969. Вип. 6; Возняк М. С. Історія української літератури: У 2 кн. Л., 1992. Кн. 1; Щурат В. Слово Данила Заточника // ЗНТШ. 1896. Т. 9.

О. Хоменко