Всі публікації щодо:
Пісні

Літературне читання конспекти уроків 3 клас - посібник для вчителя - 2017 рік

Жниварські пісні - НАРОДНІ ПІСНІ

Матеріал уроку. Українська народна пісня «Пісенька житнього віночка».

Мета. Розширювати знання учнів про народні звичаї та обряди, пов’язані зі жнивами; збагачувати уявлення про народну пісню як жанр усної народної творчості; працювати над художніми засобами пісні; вдосконалювати навички художнього читання.

Обладнання. Ілюстрації жниварських обрядів.

Хід уроку

I. Мовна розминка.

1. Відгадування загадки.

Й навесні, і восени

доглядає він лани,

щоб дорослі й малюки

їли хліб і пиріжки. (Хлібороб)

Леся Вознюк

— Кого ми називаємо хліборобами?

— Яке значення для кожного з нас мають люди цієї професії?

2. Робота з прислів’ями.

— Про значення роботи хліборобів народ склав немало прислів’їв. Утворіть і прочитайте деякі з них.

Діти читають прислів’я з різною швидкістю, силою голосу та інтонацією (наприклад: швидко, голосно, радісно).

II. Повідомлення теми і мети уроку.

— Наші предки здавна були хліборобами. Тому жнива — підсумок, реалізація всіх сподівань і зусиль хлібороба. Наші пращури з великою повагою ставилися до хліба. Тому до початку жнив готувалися як до великого урочистого свята і водночас як до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилося трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. Вся родина вставала до схід сонця, вмивалася, одягалася в новий одяг, молилася і йшла на поле з паляницею. У цей день нікому не можна було згадувати сумне чи сваритися.

Після приходу на поле господиня розстилала білу скатертину, клала на неї хліб, сіль, горнятко свяченої води і шматок паски, освяченої на Великдень. Тоді всі вставали лицем до сходу і вголос молилися. Після молитви господар зривав три колоски і скроплював їх свяченою водою. Це мало захистити поле від граду і дощу під час жнив. Лише після цього починали жати.

Обряд зажинання першого снопа називають зажинками. Інколи на зажинках був присутній священик, їх починали всією громадою. Починала роботу найкраща жниця, сніп з першого ужинку — «воєвода». або «дідух». — приносили додому та встановлювали на покуті під іконами, а в деяких місцевостях — у стодолі. Його обмолочували, прикрашали стрічками і зберігали до Різдва, зерно з нього святили у церкві.

Власне збирання пшениці називають жнивами. Якщо зажинки робили відразу наступного дня після свята Петра і Павла, то жнива починалися за тиждень.

За старих часів не було в українців сучасної сільськогосподарської техніки, а тому люди жали вручну: жінки працювали серпами, а чоловіки — косами. Під час збирання хліба обов’язково співали. Пісня має чудодійні властивості: вона допомагає людині і працювати, і відпочивати, може подарувати радість і зарадити горю.

Завершували жнива обжинки. У день, коли дожинали останнє колосся, на поле йшли тільки женці. А господарі залишалися вдома і готували частування до їх приходу. Двом найкращим женцям надавали право зібрати останній сніп — вінець. Решта ходили по полю і збирала колоски. З цих колосків плели один спільний вінок, який квітчали маками і волошками. Після цього вибирали найгарнішу дівчину, яка одягала його на голову. Найкращому ж хлопцеві давали нести останній сніп. Добрий господар зберігав цей сніп до Спаса, а на Спаса ніс до церкви святити.

Традиційні та сучасні жниварські пісні є величним гімном природі, уславленням тяжкої праці селянина-хлібороба, які уособлюють його споконвічні мрії і сподівання на кращий урожай, на краще життя.

Весь цикл народних обрядових пісень, що їх виконували під час жнив, за змістом і часом виконання можна поділити на три групи: зажинкові — співають на початку жнив; жнивні — виконувані під час жнив; обжинкові — ті, що співали по закінченню жнив.

Закінчення жнив відзначали особливо урочисто. У багатьох місцевостях України обжинки супроводжувалися цікавими обрядовими дійствами і піснями. Женці залишали на ниві кущ жита, який називали «спасовою бородою». або «бородою». підв’язували його, нагинали колоски на схід сонця до землі. «Бороду». прикрашали польовими квітами і червоними стрічками. Потім женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році та залишали «спасову бороду». до початку оранки. Йдучи селом, люди співали пісні. З однією із них ви ознайомитесь на сьогоднішньому уроці.

III. Опрацювання «Пісеньки житнього віночка».

1. Підготовка до читання. Словникова робота.

а) Читання слів, поданих аналітико-синтетичним способом.

б) Лексичне значення слів стодола і буйний діти з’ясовують, прочитавши їхнє тлумачення на с. 56.

2. Самостійне читання пісні (мовчки).

— Про кого ця пісня? У яку пору року її виконували?

3. Повторне читання пісні. Аналіз змісту.

— Де і коли котився віночок?

— Із чого він був сплетений?

— З яким проханням звертався віночок? Чому він хотів у стодолу?

— Прочитайте виділене речення. Який зміст у ньому передано?

— Знайдіть і прочитайте усі слова, вжиті у зменшувально-пестливій формі. Чому, на вашу думку, таких слів у пісні так багато? Про що це свідчить?

— Які почуття викликала у вас ця пісня?

4. Вправи на розвиток швидкості читання.

а) Знайдіть рими, доберіть свої.

б) Прочитайте рядки пісні, в яких зустрічаються слова, що розглядалися у словниковій роботі.

в) Прочитайте ознаки, що характеризують вітер, дощ, росу. Доберіть свої.

5. Виразне читання пісні.

6. Хвилинка творчості.

— Яким ви уявляєте цей віночок? Що б ви туди вплели?

7. Робота в зошиті (с. 26).

IV. Робота за картиною Костянтина Трутовського «Одягають вінок».

1. Розповідь про художника.

— Красою і самобутністю народних звичаїв та обрядів захоплювалося багато письменників та художників, які у своїх творах намагалися увіковічнити побачене. Одним із таких людей, що залишив по собі величезну мистецьку спадщину, присвячену Україні, є художник-живописець Костянтин Трутовський. Він залюбки відтворював мотиви побуту і звичаїв українського народу, наповнюючи високою поетичністю навіть звичайні сюжети. Розповідаючи про багатство-вражень, набутих в Україні, він підкреслював: «Я знаходжу тут те, чого не дає жодна академія у світі».

2. Опис картини «Одягають вінок».

— Уміння вдивлятися у тогочасний побут українського народу і перетворювати побачене в художні образи характерно відтворене в картині художника «Одягають вінок». В Україні здавна існував народний звичай: молоді дівчата в доповнення до барвистого костюма прикрашували голову вінком із живих квітів.

— Розгляньте картину. Де відбувається змальована дія? (На зеленому подвір’ї.)

— Хто зображений у центрі композиції? (У центрі мальовничої композиції — симпатична дівчинка, яка зручно вмостилася на великому пні.)

— У що вона одягнулася? (Вона одягнулася в яскраву спідницю і святкову сорочку з рясним намистом.)

— Хто прикрашає голівку дівчинці? (Мама або старша сестра.)

— З чого сплетений віночок? (Віночок сплетений з пишних квітів і зеленого листя.)

— З яким почуттям мама чи сестра одягає дівчинці віночок? (Робить вона це з ніжністю і лагідною посмішкою, старанно, як дуже важливу справу.)

— Які почуття переживає дівчинка? (Дівчинка пишається обновою, аж зашарілася, тамуючи радість.)

— Дівчинка справді пишається обновою, тому що вінок на голові у той час був символом дорослості та уваги до своєї особи. Трохи пишаючись і соромлячись водночас, дівча торкається рукою намиста, ніби перевіряючи, чи на місці воно. Зверніть увагу, як художник вдало підмітив цей жест — характерний для дівчаток, яким одягли незвичну прикрасу, і відтворив його так точно, ніби плівка фотографа.

— Хто спостерігає за дійством? (За прибиранням з серйозною повагою спостерігає хлопчик.)

— Ким може бути цей хлопчик? (Братиком чи товаришем дівчинки.)

— У яку пору року змальована подія? Які ознаки літа ви помітили?

— Якими кольорами створена картина? Назвіть кольори, що передають настрій картини.

— Як, на вашу думку, художник ставився до зображеного?

3. Хвилинка фантазування.

— Особливістю картин художника Костянтина Трутовського є те, що пози й обличчя персонажів він зображав у русі. Погляньте ще раз на картину «Одягають вінок». Вихоплено одну мить з процесу одягання. Здається, відведеш погляд і все зміниться: поверне голівку дівчинка, або старша сестра підійде з іншого боку, чи переступить з ноги на ногу хлопчик.

— Давайте пофантазуємо, яким могло бути продовження цього теплого літнього вечора. (Усі справи по господарству закінчено, хочеться відпочити і розважитися. Сестри гарно вбралися. Можливо, вони підуть зараз на вулицю, де разом з іншими водитимуть хороводи, співатимуть пісні. А може, збираються на якесь свято… )

V. Підсумок уроку.

УРОК 36. Урок позакласного читання