Всі публікації щодо:
Самійленко Володимир

На роковини смерті Шевченка

Умер поет! І струни голосні

Порвалися, замовкнули навіки.

Ми стали сиротами, і, сумні,

Ми понесли у серці жаль великий.

І довго плакали... І от тепер

Щороку згадуєм сумну пригоду.

Але чи справді вмер він? Ні, - не вмер!

Поет живе в серцях свого народу!

Його душа в святих його словах

Одбилася акордами смутними;

Вона живе і в тих благих сльозах,

Що над його піснями пролили ми;

Вона живе, вітає поміж нас

Надією на щастя, на свободу;

Любить народ навчає кожний час -

Поет живе в серцях свого народу!

Поет живе! Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний -

Учитися, кохати край стражденний

І не цуратись рідного, свого.

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду,

І справдимо ми заповіт святий, -

Поет живе в серцях свого народу!

1888