Всі публікації щодо:
Цвєтаєва Марина

З циклу Вірші до сонечки

З ЦИКЛУ “ВІРШІ ДО СОНЕЧКИ“

В мое окошко дождь стучится,

Скрипит рабочий над станком,

Была я — уличной певицей,

А ты был княжеским сынком.

Я пела про судьбу-злодейку,

И с раззолоченных перил

Ты мне не рупь и не копейку —

Ты мне улыбку подарил.

Но старый князь узнал затею,

Сорвал он с сына ордена

И повелел слуге-лакею

Прогнать девчонку со двора.

И напилась же я в ту ночку!

Зато в блаженном мире — том

Была я княжескою дочкой,

А ты был уличным певцом!

Дощ за моїм віконцем плаче,

Підмайстер скніє над станком.

Була я — вулична співачка,

А ти був — князівським синком.

Співала я про долю-злидню,

Й крізь грати золоті в вікні

Ти не копійку і не гривню —

Ти усмішку подав мені.

Та князь довідався про теє,

Він здер з синочка ордени,

Й звелів прислужнику-лакею:

“Ту дівку з двору геть жени!“

Впилася ж я з горя-бідоньки...

I в цьому раї всix бідак

Була вже я — князівська донька,

А ти був — вуличний співак!