Всі публікації щодо:
Зеров Микола

Обри

Весна цвіте в усій своїй красі,

Вже одгриміли зевсові перуни,

Дощу буйного простяглися струни,

Зазеленів сподіваний рижій.

На полі катятся веселі вруна,

В кущах лящить - співає соловій,

А по шляху, немов казковий змій,

На зсипище сільська ватага суне!

І в селах плач. Герої саг і рун,

Возкресли знов аварин, гот, і гун,

Орава посіпацька, гадь хоробра...

Сільської сироти останній трен,

Усюди лемент - крик дулібських жен

Під батогом зневажливого обра.

25.05.1921 рік.