СТЕПАН ЖУПАНИН
РАННЯ БДЖІЛКА

На віконце сіла

Бджілка-трудівниця,

В лагіднім промінні

Гріє свої крильця.

— Чом така ти рання,

Подруго дбайлива?

— Бо весна наснилась

Тепла, гомінлива.

Бо наснилось поле,

А у полі — квіти.

Як в гарячу пору

В улію сидіти?

Д зу м-дзу м-дзу м...

Ще немає цвіту

Ні в саду, ні в полі.

Ось для тебе цукор

І смакуй доволі.

А як буде сонце

За гору лягати, —

Не журися, бджілко,

Залітай до хати.

В затишку ласкавім

Поспимо до ранку

І зустрінем скоро

Весноньку-зорянку.

Д зум-дзум-дзум...

загрузка...
загрузка...