Всі публікації щодо:
Фольклор

Короткий переказ - Ой кувала зозуленька

Ой кувала зозуленька,

Сівши на лелії, —

Співай, співай, товаришко,

Минає неділя.

Ой кувала зозуленька.

Сівши на барвінок, —

Співай, співай, товаришко,

Минув понеділок.

Ой кувала зозуленька

Та й кувала сорок, —

Співай, співай, товаришко,

Минає вівторок.

Ой кувала зозуленька.

Сіла на віконце, —

Співай, співай, товаришко.

Бо заходить сонце.

Співай, співай, товаришко,

Бо вже не будемо,

Та не знаєм, товаришко,

Чи нарік1 діждемо.

1 Нарік — наступного року.

Коментар

Зозулю в народі вважали віщим птахом, із її особливим співом —„куванням” - пов’язано багато прикмет. Наприклад, бажано, коли перший раз почуєш цього птаха, дістати й кинути їй копійки, щоб мати упродовж року гроші. І не дуже добре, коли грошей у кишені не виявлялося. Як правило, рахували, скільки разів зозуля закує, щоб знати, скільки років проживеш. Пісня має всі ознаки фольклорного тпору — повтори, звертання, перелічення. За настроєм вона трохи сумнаа, бо виражає сумнів, чи доведеться ще наступного року почути зозулине кування.