Скорочено - ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН - ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - 5 КЛАС

Цареве сімейство

У дивній країні Сльозолий жив колись цар Плаксій. Голова — мов бочка, а очі — ніби кавуни. Були в царя три дочки: Нудота, Вай-Вай та Плаката, і три сини-Плаксуни. Цілими днями сімейство голосило, сопіло, стогнало та ревіло. Своєму народу цар заборонив сміятися і радіти. Грізні воїни, забіяки-сльозівці, хапали і шмагали усіх, хто порушував наказ. Тож плачу і сліз у царстві вистачало. А особливо цар любив пити дитячі сльози.

Дядько Лоскотон

Жив у тому ж царстві добрий дядько Лоскотон. Кожного вечора приходив він до голодних дітей і приносив їм сміх. Бо мав він лоскотливі вуса, м’якенькі, наче пух, і м’яке волосся, що розпадалося до самих вух. Тож там, де він з’являвся завжди лунав щирий сміх.

Звісно, цареве сімейство не любило Лоскотона. І наказувало охоронцям злих законів полювати на нього із нагайками. Та добрий дядько не боявся їх.

Арешт Лоскотона

Пообіцяв цар тому, хто впіймає Лоскотона, віддати будь-яку зі своїх дочок за дружину. Та ніхто не міг знайти Лоскотона, бо люди ховали його від ловців.

Був у царя Плаксія віроломний капітан Макака, якому дуже хотілося стати царевим зятем. Тому, покинувши спокій і сон, ходив він усюди, рознюхував. І нарешті рознюхав. Підстеріг якось Лоскотона, підкрався змієм, зашморгнув на шиї аркан і поспішив до царя.

Весілля в палаці

Посадили Лоскотона за вузенькі грати, а самі почали готуватися до весілля. Обрав Макака за дружину Нудоту: сам бридкий, та вона — ще гірша. Дивитися на них було важко, та на весіллі було стільки хвальби, що навіть жаби від ганьби булькнули у воду. А цар все пишався й цілувався із зятем.

Звільнення Лоскотона

Таке справили гучне та пишне весілля, що й п’яниці вартові, напившися якогось зілля, поснули міцним сном. А у той час прийшли до в’язниці батраки та робітники і звільнили Лоскотона. І попрямували до палацу — „догравати весілля“.

Продовження весілля

У палаці від щастя всі скакали і плакали гіркими сльозами. Аж раптом цар із жахом в очах упав на трон. А Лоскотон стрибнув до царя і став його лоскотати. Так, що цар від реготу качався, тер кулаками очі, а потім лопнув і помер. Ой, була ж тоді потіха — цар Плаксій помер од сміху! На царевичах від сміху полопалися штани. А Макака з переляку сам себе з’їв.

Розвалив Лоскотон плаксивий трон і тепер спокійно носить по світу веселий сміх.

Коментар

Віршована казка В. Симоненка у гумористичній формі утверджує життєрадісний світогляд, силу дружби та взаємодопомоги. „Плачем горю не поможеш“, — говорить народна мудрість. А сміх може здолати будь-яку тугу, надати сили жити і радіти життю.

Казка складається з кількох віршів, у кожному з яких розповідається про окремі ситуації, чи змальовуються картини життя різних персонажів.