„Українська література“ 9-10 клас - Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання

Старе українське письменство

Три хронологічні періоди розвитку старого українського письменства;

1) X XIII ст.;

2) кінець XIII - початок XVII ст. (орієнтовно до 1620 р.);

3) початок XVII - кінець XVIII ст.

У старому українському письменстві виділяють декілька літературних епох:

- X ст. - середина XI ст. епоха монументального стилю, що характеризується масштабністю, величністю, ідейним пафосом (Остромирове Євангеліє, „Повість минулих літ“, „Слово про Закон і Благодать“ Іларіона).

- Література кінця XI - XIII ст. належить до епохи орнаментального стилю, головними рисами якого є ритмічність упорядкування художнього тексту, що нагадує візерунок, витонченість художніх засобів-прикрас („Слово о полку Ігоревім“, „Повчання дітям „Володимира Мономаха, „Лист двоюрідному братові Олегові Святославичу“ Володимира Мономаха, „Галицько-Волинський літопис“),

- XIV — середина XV ст. епоха підсумків, переписування старих творів і укладання книг-зводів („Літопис Руський“ та Лаврентіївський).

Звід - об’єднання (зведення) різних літописів в один у часовій послідовності з метою створення цілісної картини життя народу (наприклад, „Києво-Печерський патерик“).

Для творів цього періоду характерним був стиль „плетіння слів“, що характеризувався нагромадженням однотипних речень, грою слів, пишномовністю, виразністю, емоційністю. (Григорій Цямблак, митрополит Фотій та ін.).

- Кінець XV — кінець XVI ст. — період так званої „еміграційної“ літератури. Творили роксолани (рутенці) українці, що проживали в різних європейських країнах. Для творів характерним було поєднання національних мотивів і стилів із загальноєвропейськими (Павло Русин, Себастьян Кльонович, Симон Пекаліда, Станіслав Оріховський, які писали латинською і польською мовами).

- Період кінця XVI - початку XVII ст. вважається Першим українським Відродженням. Це період спогадів про золоту княжу добу, відновлення високої культури Київської Русі (освіта, книгописання) і час активного зв’язку з європейською культурою. Цей період називають епохою бароко (Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Клирик Острозький, Іпатій Потій, Костянтин Острозький, Стефан Зизаній, Герасим Смотрицький, Андрій Римша, Андрій Величковський, Георгій Кониський, Григорій Сковорода, Самійло Величко, Климентій Зіновіїв, Лазар Баранович, Олександр Бучинський-Яскольд, Данило Братковський та ін.).