Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Міні-конспект для підготовки до ЗНО та тематичних контрольних робіт з української літератури

ГРИГІР ТЮТЮННИК - ЛІТЕРАТУРА другої половини XX — початку XXI століття

Письменник. Належить до покоління шістдесятників.

Новела „Три зозулі з поклоном”

Ключові слова:

✵ епос;

✵ новела;

✵ автобіографічна основа;

✵ присвята — „Любові Всевишній присвячується”;

✵ три зозулі — любовний трикутник, три долі;

✵ складність людських стосунків в історії про нещасливе кохання;

✵ возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Цитатник

Про Гр. Тютюнника та його твори:

✵ Його новели і повісті суворі, витримані у вищих вимогах правди життєвої, автор не заграє зі світом, з героями й з істиною, письмо його точне, вивірене, ощадливе, часто новели нагадують мовби гравюри на сталі.

(П. Загребельний)

✵ Живописець правди — так можна б визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю.

(О. Гончар)

Із новели „Три зозулі з поклоном”:

✵ Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотом, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина (опис Марфи Яркової).

✵ Марфа — тоді її в селі за маленький зріст звали „маленькою Марфою” — знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала (Марфині передчування).

✵ У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе (Софія синові про Марфу).

✵ ...він якось і не старів, однаковий зоставався і в двадцять, і в тридцять годочків... сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі. Гляне було — просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. А в останнє, як бачила його... то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману (опис Михайла).

✵ А Карпа хоч викинь. Сидить, у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий — розпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в руки і їж, Карпе! І тьопає, як за себе кидає... Товстопикий був, товстоногий. ї рудий — матінко ти моя... Як стара солома (опис Карпа Яркового).

✵ ...я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу. („Сибір неісходиму” було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: „Сибір неісходиму”).

Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття (з останнього листа Михайла).

Літературний диктант

1. До якого покоління письменників належить Гр. Тютюнник?

2. Чому присвячена новела „Три зозулі з поклоном”?

3. Від якої особи ведеться розповідь у новелі?

4. В описі якого героя (героїні) використано порівняння „як сама худорба”?

5. Якого кольору було Марфине волосся?

6. Яку частину листа цілувала Марфа?

7. Кому належить репліка „Чорнила слізьми не розмаж”?

8. У якому місті Софія востаннє бачила Михайла?

9. Яким голосом виконував пісні Михайло?

10. Хто в новелі „катувався над галушками”?

11. Кого описано словами „Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома”?

12. Яке дерево найчастіше згадується в новелі?

13. Від кого на ярмарку Соня й Михайло почули пісню про три зозулі?

14. Що символізують три зозулі?

15. У який спосіб студент-оповідач заробив гроші на дешевий костюм?

16. Які два слова було закреслено в останньому листі Михайла?

17. Яку винагороду давала Марфа дядькові Левку за можливість пригорнути до грудей Михайлового листа?

18. Завершіть речення „Тоді не було б тебе... — шумить “татова”…”