ТЕМА 6. СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Тарас Шевченко. "Думи мої, думи мої..."; "Ой три шляхи широкії...", "Мені однаково, чи буду..." (з циклу "В казематі"), "Минають дні, минають ночі..."

Викуп поета з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання.

Усвідомлення власної місії поета. Роздуми автора про власну долю, долю України, плинність, скороминущість життя людини на землі, про її долю.

ТЛ: філософська лірика, силабо-тонічне віршування (рими, стопи, віршований розмір).

ТЕОРІЯ

Біографія - Тарас Шевченко

ТВОРИ

Ой три шляхи широкії

Думи мої, думи мої

МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ

МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІ

ІНШІ ТВОРИ АВТОРА

ШКІЛЬНІ ТВОРИ

Життєвий вибір поета-патріота (за поезією Т. Шевченка „Минають дні, минають ночі...“)

Невольнича поезія Т. Шевченка, цикл „В казематі“

Загальна характеристика поезій Т. Шевченка періоду після заслання

"Доле, де ти?.." (Т. Шевченко "Мені однаково...", "Минають дні, минають ночі", "Думи мої, думи мої")

Роздуми про життєве призначення людини в поезії Т. Г. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."

Роздуми Шевченка про власну долю та долю України в поезії "Мені однаково, чи буду..."

Десять рокiв солдатськоi неволi iз царською "забороною писати i малювати" найтрагiчнiша сторiнка життя Т. Шевченка.

СТАТТІ

Ознайомлення з життєписом Т.Г.Шевченка, виховання у дітей поваги до його спадщини.

Біографія Тараса Григоровича Шевченка

Т.Г.Шевченко – солдат (перебування в казематі)

Тарас Григорович Шевченко в Петербурзі. Викуп з кріпацтва і вступ до Академії мистецтв.

Т.Г. Шевченко та Кирило-Мефодіївське товариство. Причини жорстокого покарання Тараса Шевченка царем.

ЦІКАВІ ПОСИЛАННЯ

ТАРАС ШЕВЧЕНКО-ГРУШІВСЬКИЙ ХРОНІКА ЙОГО ЖИТТЯ

Філософська лірика - феномен, сформований на перехресті лірики та філософського метажанру, сутність якого становить художнє втілення у ліричному образі-переживанні універсально-субстанційних (сутнісно-родових, всезагальних) властивостей буття, що стають предметом своєрідного естетично-інтелектуального осмислення - поетичної рефлексії. Одне слово, філософська лірика - це суб'єктивований образний вислів філософської рефлексії про буття людини та світу, поєднаної з ліричним переживанням та втіленої в поетичну форму.

"Філософська лірика - в основі своїй - роздум, і в цьому роздумі майже завжди, у будь-якому випадку нерідко, простежується більш чи менш ясний ланцюг умовиводів, які підводять до певного висновку" - твердить О. Павловський. Г. Філіппов також вважає, що "підґрунтям філософської поезії є роздум, який логічно підводить до ідеї-узагальнення"

СИЛАБО-ТОНІКА, -и, ж. Система віршування, де чергуються наголошені й ненаголошені склади у віршових рядках.

Силабо-тонічне віршування (грец. syllabe — склад і tonos — наголос) — система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку.

В українській поезії силабо-тонічне віршування з'явилося у XIX ст., прийшовши з російської поезії, витіснивши силабічну систему та співіснуючи з національним коломийковим розміром, широко використовуваним Т. Шевченком.

Складається воно з двоскладової (хорей — з наголосом на першому складі; ямб — на другому складі) та трискладової стоп (дактиль — з наголосом на першому складі, амфібрахій — на другому, анапест — на третьому складі); відповідно так називаються і віршові розміри. Характерна риса силабо-тонічного вірша — ритмоінтонаційна інерція завядки схемі розподілу наголошених та ненаголошеинх складів, що дає можливість відповідно систематизувати ритмічний рух поетичного мовлення. Велике значення для ритмічного урізноманітнення такого вірша має також наявність пірихіїв або поява надсхемних наголосів.

Силабо-тонічне віршування у сьогоденній українській поезії співіснує поряд із тонічним (акцентний вірш, паузник та інші).