Аналіз художніх творів з української літератури
Рильський Максим “Солодкий світ”
Всі публікації щодо:
Рильський Максим
У творі «Солодкий світ» поет говорить про красу світу, вміння її сприймати, радіти життю, шукати щастя у дрібницях, цінувати кожну хвилину буття.
Вид лірики: філософська.
Жанр твору: сонет.
Провідний мотив твору. У творі червоною ниткою проходить думка про те, що кожній людині треба пройти довгий і тернистий шлях задля розуміння того, що таке «солодкий світ».
Композиція твору Сонет «Солодкий світ» складається з трьох строф: перша й третя строфа — тривірш, друга строфа — катрен. Кожна строфа закінчується словосполученням «солодкий світ».
Образи твору. Ліричний герой — людина, що із захватом говорить про красу світу. Вірш наповнений яскравими образами природи: світ, простір, дух ширококрилий, узори віт. Поет загострює увагу читача на присутності дівчини, передаючи це описом звабливого погляду. Згадка про ангелів, які запалили свічки в душах людей, передає захват ліричного героя красою життя.
Мовні засоби твору. У поезії використано такі художні засоби:
епітети «солодкий світ», «простір блакитно-білий», «сонце — золотий небесний квіт», «дух ширококрилий», «узори надвесняних… віт», «пролісок несмілий», «спогад нерозумно-милий», «безсердечні літа» змальовують багатство почуттів, безмірність радості життя;
метафори: «благословляє дух», «янголи… свічі засвітили»;
уособлення: «пролісок несмілий»;
порівняння: «твій погляд… ніби пролісок… немов трава… неначе спогад»;
риторичне питання: «чи ми прозріли й зрозуміли солодкий світ?»;
риторичний оклик: «солодкий світ!»;
рефрен «солодкий світ» використовується щоразу із різними смисловими відтінками: назва місця подій, утвердження думки, що світ є солодким, висновок про те, чому цей світ солодкий.
Версифікація твору. Усі строфи сонета мають внутрішню риму, римування перехресне: абаб.
Розмір твору — п’ятистопний ямб із пірихієм.
Солодкий світ! Простір блакитно-білий Ісонце — золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ!
Природа рідного краю — головний образ багатьох ліричних творів М. Рильського. Та особливого звучання набувають твори, де краса природи відтіняє людські почуття, змушує швидше битися серця, надихає на подвиги, створює атмосферу загальної любові й замилування світом.
Ідея твору — висловити захоплення світом, радість жити в ньому.