Аналіз художніх творів з української літератури

Рильський Максим “Солодкий світ”

Всі публікації щодо:
Рильський Максим

У творі «Солодкий світ» поет говорить про красу світу, вміння її сприймати, радіти життю, шукати щастя у дрібницях, цінувати кожну хвилину буття.

Вид лірики: філософська.

Жанр твору: сонет.

Провідний мотив твору. У творі червоною ниткою проходить думка про те, що кожній людині треба пройти довгий і тернистий шлях задля розуміння того, що таке «солодкий світ».

Композиція твору Сонет «Солодкий світ» складається з трьох строф: перша й третя строфа — тривірш, друга строфа — катрен. Кожна строфа закінчується словосполученням «солодкий світ».

Образи твору. Ліричний герой — людина, що із захватом говорить про красу світу. Вірш наповнений яскравими образами природи: світ, простір, дух ширококрилий, узори віт. Поет загострює увагу читача на присутності дівчини, передаючи це описом звабливого погляду. Згадка про ангелів, які запалили свічки в душах людей, передає захват ліричного героя красою життя.

Мовні засоби твору. У поезії використано такі художні засоби:

епітети «солодкий світ», «простір блакитно-білий», «сонце — золотий небесний квіт», «дух ширококрилий», «узори надвесняних… віт», «пролісок несмілий», «спогад нерозумно-милий», «безсердечні літа» змальовують багатство почуттів, безмірність радості життя;

метафори: «благословляє дух», «янголи… свічі засвітили»;

уособлення: «пролісок несмілий»;

порівняння: «твій погляд… ніби пролісок… немов трава… неначе спогад»;

риторичне питання: «чи ми прозріли й зрозуміли солодкий світ?»;

риторичний оклик: «солодкий світ!»;

рефрен «солодкий світ» використовується щоразу із різними смисловими відтінками: назва місця подій, утвердження думки, що світ є солодким, висновок про те, чому цей світ солодкий.

Версифікація твору. Усі строфи сонета мають внутрішню риму, римування перехресне: абаб.

Розмір твору — п’ятистопний ямб із пірихієм.


Солодкий світ! Простір блакитно-білий Ісонце — золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ!

Природа рідного краю — головний образ багатьох ліричних творів М. Рильського. Та особливого звучання набувають твори, де краса природи відтіняє людські почуття, змушує швидше битися серця, надихає на подвиги, створює атмосферу загальної любові й замилування світом.

Ідея твору — висловити захоплення світом, радість жити в ньому.