Аналіз художніх творів з української літератури

Вороний Микола “Інфанта”

Вірш «Інфанта» Микола Вороний почав писати 1907 року, а до друку підготував аж через п’ятнадцять років, у 1922 році. Твір поет написав під враженням від старовинної картини «Інфанта». У ньому виразно відчувається вплив на поета французького та російського символізму.

Вид лірики: інтимна.

Жанр твору: ліричний вірш-медитація.

Провідний мотив твору. Початок вірша — це елегійна замальовка. Силует інфанти викликає в серці ліричного героя почуття «побожної хвали». Та поява Революції в червоній заграві знищує спокій у душі. У поезії «Інфанта» Вороний недвозначно вказав на те, що революція здатна змінити людину, її світовідчуття і світосприйняття.

Композиція твору. М. Вороний для твору «Інфанта» обрав форму сну, що дає поету можливість відтворити настрій ліричного героя. Починається вірш романтичною пейзажною картиною, у якій багато авторських неологізмів. Поет оспівує красу інфанти, яка жила невідомо коли, але залишила по собі прекрасний образ, що здатний не тільки схвилювати уяву ліричного героя своєю витонченістю, а й перенести його за межі добра і зла. Та останні два рядки повертають його в грубу реальність, де в червоній заграві пливе над світом Революція.

Образи твору. Головний образ твору — це ліричний герой, якого захоплюють безмежні простори, краса осінніх дерев, тіні від яких лягли на землю «тканками

прозорими», синя далечінь і постать величної інфанти, яка пройшла повз нього, янозоряно усміхнулася й навіки полонила його душу. Дисонансом у творі виступає образ Революції в червоній заграві, який знищує спокій і замилування красою. Мовні засоби твору. У цьому вірші М. Вороний використав: епітети: метафоричний епітет «попелястий жаль» передає образ давньої печалі; метафори «різблю свій сон», «лягли дерева», «дрімала далечінь» створюють своєрідний простір сну;

порівняння: «вуалею стелився»;

неологізми: «промінострунними», «мрійнотканному», «вогнелунними», «яснозоряно»;

антитеза: «синя далечінь — кривава заграва революції».

Версифікація твору. Твір «Інфанта» М. Вороний не поділив на окремі строфи, підкресливши цим єдність зорових і слухових образів.

Вірш має чотирирядкову строфу з перехресним римуванням, із чергуванням дактилічної й чоловічої рим. Розмір твору — п’ятистопний ямб із піпихієм.

Під текстом вірша «Інфанта» М. Вороний зробив запис: «Накидано 1907 р. Викінчено 1922 р.» Це пояснює особливість останнього катрена, в якому відчувається дисонанс: перші два рядки — образ ліричного героя, який з болем згадує, що опинився по той бік добра і зла, два останні рядки — це образ Революції, яка пливе над ним у червоній заграві. Поет не дає прямої відповіді, як революція, величезний соціальний катаклізм, вплинула на нього, але вже те, що зображена вона в червоній заграві, говорить саме за себе.