Колір як основа внутрішньої форми та вмотивованості мовного знака (на матеріалі української, російської та німецької мов) - Українська література - шкільна програма 12 класів

Питання про вмотивованість слова і його внутрішню форму є надзвичайно важливим та актуальним для розкриття проблем антропоцентризму сучасної лінгвістики, оскільки принципи номінації тісно пов'язані з вибором суб'єктом ознаки найменування.

На думку О.О.Потебні, внутрішня форма є центром образу, однією із його ознак, що переважає над усіма іншими, вона є найближчим етимологічним значенням слова, способом, яким виражається зміст [6, 100; 124].

Вибір та фіксація ознаки найменування можливі лише завдяки здатності людини до мовної свідомості, або до так званого лінгвокреативного мислення [8]. Цей тип мислення забезпечує зв'язок концептуальної картини світу, у формуванні якої беруть участь і невербальні типи мислення, з мовною. Здійснення цього зв'язку відбувається поетапно: відображення людиною як свідомою істотою, навколишнього світу, означування та пояснення за допомогою мови елементів і змісту концептуальної картини світу, закріплення і реалізація у мовному знаку результатів відбивної мислительної діяльності людини. Саме на цих теоретичних засадах грунтуються погляди провідних вчених, зокрема, Ю.Д.Апресяна, Г.В.Колшанського, Б.О.Серебреннікова, О.В.Урисон, Г.А.Уфімцевої та багатьох інших [1], [5], [8], [12], [13].

Таким чином, результати пізнання ознак позначуваного об'єкта відображаються у внутрішній формі лексеми.

На вибір цих ознак впливають соціокультурний і трудовий досвід носіїв мови, тому, як зазначав В. фон Гумбольдт, у внутрішній формі фіксуються самобутність, духовна енергія народу, особливості національного світорозуміння. Всі ці фактори у сукупності з лінгвістичними встановленими способами номінації визначають процес вибору ознаки найменування рослини. Тобто одну й ту саму ознаку можна виразити різними способами, „найбільш закономірними для системи даної мови“ [11, 129].

Таким чином, внутрішня форма є пучок асоціацій, сполучених з осмисленням взаємозв'язку позначуваного з іншими явищами дійсності [9, 24]. Окрім цього, О.Снітко стверджує, що внутрішня форма, як зв'язна ланка між змістовими та формальними боками мовного знака, є основою вмотивованості слова [9, 78].

Під вмотивованістю розуміють стуктурно-семантичну властивість слова, яка дозволяє усвідомити раціональність зв'язку значення та звукової оболонки слова на основі його лексичної та структурної співвіднесеності [3, 30]. Тобто вмотивованість, як зауважує А.М.Сердюк, це та ділянка мовного знака, де його позначуване поєднується та взаємодіє з позначувальним [7, 24].

Ф. де Соссюр наполягав на відсутності природного зв'язку позначувального з позначуваним, тобто на немотивованості мовного знака [10, 101]. Це твердження, зумовлене концепцією вченого про мову як іманентну систему, вважається помилковим: „зв'язок між позначуваним і позначувальним не довільний; навпаки, він є необхідним“ [2, 92]. Процес вибору ознаки найменування свідчить про прагнення мовця закріпити у флоролексемі певні властивості, а, отже, про мотивацію вибору назви рослини. Таким чином, переважаюча більшість флоролексем є, на нашу думку, мотивованою. Щодо запозичень, то з погляду П.Гіро, мотивованими є всі слова, навіть іншомовні, оскільки вони мотивовані в

мовах-першоджерелах [15].

На нашу думку, запозичення в досліджуваних мовах втрачають свою внутрішню форму, а отже, і властивість, яка дозволяє усвідомити раціональність зв'язку між позначуваним і позначувальним. Отже, іншомовні слова є немотивованими.

Що стосується характеру мотивації, то для реалізації мети нашого дослідження доцільним є аналіз назв рослин в аспекті прямої / непрямої мотивації, тобто залежно від того, чи існують вихідні елементи у вільному вигляді [4, 17].

Окрім цього, взаємодія між внутрішньою формою і вмотивованістю виявляється ще і в тому, що при утворенні назви рослини шляхом переосмислення ознака вторинного найменування є водночас мотиваційною ознакою. Таким чином, внутрішня форма і вмотивованість – це основні засоби зв'язку об'єкта дійсності, що відображається, з його назвою, які служать точності передачі поняття через слово [14, 59].

Метою нашої розвідки є аналіз процесу номінації назв рослин, виявлення універсального та специфічного у характері мотиваційних процесів.

Предметом нашого дослідження стали українські, російські та німецькі флоролексеми, що вмотивовані кольором рослини .

Щодо кольору, який покладено в основу найменування рослини, то домінантним в усіх мовах є жовтий. Це пояснюється тим, що у європейців цей колір асоціюється з кольором сонця, вогню, золота – символами життя, захищеності, матеріальної забезпеченості. Продуктивність інших кольорів, зокрема, червоного, білого (світлого), синього пояснюється, на нашу думку, асоціаціями з красою, здоров'ям, благородством, чистотою, небом.

Такі забарвлення, як чорний плід, біле листя, червоний корінь, контрастність квітки тощо є досить незвичайними для цих частин рослин, вони привертають до себе увагу людини, яка і обирає їх за ознаку найменування.

Проаналізуємо назви за типами мотивації:

І. Пряма мотивація.

Метафоричні назви, досліджувані нами, утворені внаслідок подібності:

1) до представників тваринного світу, а саме – до забарвлення частин їхнього тіла, внутрішніх органів: білої квітки: укр. гуски Nymphaea; нім. Vogelmilch Ornithogalum (букв. пташине молоко); чорного плода рослини Paris: укр. вороняче око; рос. вороний глаз; червоного кореня рослини Anchusa: укр. воловий язик; рос. воловий язык; нім. Ochsenzunge (букв. воловий язик); жовтого кольору усієї рослини Cantharellus cibarius: укр. лисичка; рос. лисичка;

2) до людини, частин її тіла та кольору одягу, характерного для людей певних посад, професій, занять: червоної квітки рослин, які викликають позитивні асоціації їх вигляду із зовнішністю гарної дівчини і офіцера; відповідно, укр. краса Amaranthus, майори Zinnia; рос. майоры тс.; красавица Lychnis; нім. Tausendschön1 Amaranthus (букв. тисяча красунь); крім цього, в німецькій мові встановлено назву, зумовлену цією ознакою: нім. Blutauge Comarum (букв. криваве око); білого пуха квітки до сивого волосся: нім. Greiskraut Senecio (букв. трава-старик); різнокольорових квіток рослин Viola tricolor (укр. братки; рос. анютины глазки; нім. Stiefmütterchen (букв. мачуха) та Melampyrum (укр. брат-і-сестра; рос. Иван-да-Марья; нім. Tag und Nacht (букв. день і ніч). Як бачимо, ці назви зумовлені сильною відмінністю у забарвленні квіток і пелюсток, що легко запам'ятовується, викликає припущення про подібність з вищеназваними лексемами; жовтого плода рослини Citrus unschiu до жовтого халату китайського сановника, мандарина: укр. мандарин; рос. мандарин; нім. Mandarin; чорного кореня до вбрання монаха: укр. чернець Actaea; коричневого кольору рослини до одягу католицького монаха: нім. Kapuzinerpilz Boletus scaber (букв. гриб-капуцин; капуцини носили коричневий одяг); червоного кольору рослини Leccinium aurantiacum до кольору крові, головного убору: нім. Blutpilz (букв. кривавий гриб), Rotkappe (букв. червоний капелюх), Rothäutchen (букв. червона шкірка);

3) до дорогоцінних металів: жовтої квітки до золота: нім. Goldbandlilie Lilium auranthum (букв. золота лілія); Goldlack Cheiranthus (букв. золотий блиск), Goldrute Solidago (букв. золота рута); 4) до небесних тіл: жовтої квітки до зірки: рос. зоря Levisticum;

4) до продуктів харчування: жовтих рослин до жовтка, меду: нім. Eierschwamm Cantharellus cibarius (букв. гриб-яйце), Dotter Lactarius delisiosus (букв. жовток), Honigpilz Armillaria (букв. медовий гриб);

5) до вогню та предметів і явищ, пов'язаних з ним (вугілля, попелу, диму, світла): червоної квітки: укр. вогник Viscaria, вогничок Anagalis; нім. Lichtnelke Lychnis (букв. гвоздика–світло), Kohlröschen Nigritella (букв. вугільна трояндочка; червоні квіти цієї рослини мають дуже темний відтінок); жовтої квітки: нім. Königskerze Verbascum (букв. королівська свічка); листя іншого кольору (сіруватого): нім. Aschenkraut Cineraria (букв. трава-попіл), Erdrauch Fumaria (букв. дим землі);

6) до міфічних істот: жовтої квітки: нім.Teufelsauge Adonis (букв. чортове око);

7) білий колір вважається символом чистоти, благородства, звідси – назви, зумовлені: білим кольором квітки: нім. Edelweiß Leontopodium (букв. благородна білизна); білим кольором рослини Boletus edulis: нім. Edelpilz (букв. благородний гриб).

Метонімічні утворення, що зафіксовані нами, зумовлюються передусім:

1) кольором квітки: жовтим, який асоціюється з кольором сонця, золота, вогню, продуктами харчування: Helianthemum: укр. сонцецвіт; рос. солнцецвет; нім. Sonnenröschen (букв. сонячна трояндочка); Adonis: укр. горицвіт; рос. горицвет, желтоцвет; нім. Feuerblume (букв. квітка-вогонь), Lichtröschen (букв. трояндочка-світло), Chrysanthemum: укр. золотоцвіт; нім. Goldblume (букв. золота квітка); Ranunculus: нім. Butterblume (букв. квітка-масло); та нім. Dotterblume Caltha (букв. квітка-жовток); білою квіткою рослини Berteroa: укр. білоцвіт; рос. белоцвет; червоним, подібним до вогню: нім. Flammenblume Phlox (букв. вогняна квітка); контрастним забарвленням, яке надовго залишається в пам'яті людини, або асоціюється із чудом: нім. Gedenkblume Viola tricolor (букв. пам'ятна квітка), Wunderblume Mirabilis (букв. чудова квітка);

2) плоду: червоного: нім. Scharlachbeere Phytolacca (букв. ягода яскраво-червоного кольору); чорного: нім. Schwarzbeere Vaccinium myrtillus (букв. чорна ягода), Krähenbeere Empetrum (букв. вороняча ягода); синього нальоту на плодах: нім. Blaubeere Vaccinium myrtillus (букв. синя ягода); білого кольору: нім. Schneebeere Symphoricarpus (букв. снігова ягода); іншого кольору (сріблястої перегородки на плодах): нім. Silberblatt Lunaria (букв. срібний лист);

3) кореня: жовтого: укр. золотий корінь Rhodiola; рос. золотой корень тс., желтокорень Hydrastis; нім. Gelbwurzel тс. (букв. жовтий корінь); чорного: укр. чорнокорінь Cynoglossum; рос. чернокорень тс.; нім. Schwarzwurzel Actaea (букв. чорний корінь);

4) стовбура (лози): рос. желтолоз Salix purpurea.

Нові утворення назв рослин являють собою флоролексеми, безпосередньо мотивовані кольором:

1) квітки: жовтим: укр. жовтозілля Senecio;

2) стовбура, стебла: червоним рослини Salix purpurea: нім. Purpurweide (букв. пурпурова верба); білим: укр. білотал Salix alba;

3) листя: контрастним (строкатим): нім. Tüpfelfarn Polypodium (букв. крапчаста папороть);

4) насіння: чорним: нім. Schwarzkümmel Nigella (букв. чорний кмин);

5) усієї рослини: червоним: нім. Rotkraut Brassica oleracea (букв. червона трава); білим рослини Boletus edulis: укр. білий гриб, рос. белый гриб.

ІІ. Непряма мотивація.

У цій групі назв переважна більшість (76,7%) є похідними від лексем, що позначають колір. Така велика їх кількість пояснюється, на нашу думку, тим, що сприйняття людиною кольору є порівняно об'єктивним і не викликає великої потреби в перенесенні значень.

Отже, нами встановлені флоролексеми, зумовлені кольором:

1) квітки: жовтим: укр. жовтило Solidago, жовтець Ranunculus, жовтушник Erysimum, жовтогарячка Helichrysum; рос. желдь Galium, желтушник Erysimum; синім (голубим, сивим): укр. синюха Polemonium, синевода Delphinium, голубій Cichorium; рос. синеголовник Eryngium, синель Syringa, синяк Echium, синюха Polemonium, сивець Succisa; білим: укр. білавка Bellis, білотка Leontopodium, білозір Parnassia, білозарка Anthericum; рос. белоцветник Leucojum, белоголовец Achillеa, белица Leucanthemum, яснотка Lamium, белозор Parnassia; червоним (красним, багряним, пурпуровим, бурим тощо): укр. красоля Tropaeolum, бурчик Lychnis; рос. рдесник Potamogeton (від зардеться), красоля Tropaeolum; контрастним (рябим) забарвленням: укр. рябчик Fritillaria; рос. рябчик Fritillaria, желтофиоль Cheiranthus (від желтый, фиолетовый);

2) плоду: синім (голубим): укр. голубень Vaccinium uliginossum; рос. голубика тс.; чорним (темним): укр. чорниця Vaccinium myrtillus, черемшина Padus; рос. черника Vaccinium myrtillus, черемуха Padus;

3) листя: білим: укр. підбіл Tussilago, білолізник Eurotia, полин Artemisia (від половий бляклий); рос. подбел Tussilago, белолозник Eurotia, полынь Artemisia (див. укр.); червоним: рос. багрянник Cercidiphyllum; зеленим: укр. зеленчук Galeobdolon;

4) стебла: білим: нім. Weißwurz Polygonatum (від Weißwurzelstock біле кореневище); чорним – рослини Artemisia vulgaris: укр. чорнобиль; рос. чернoбыльник;

5) кореня: червоним: нім. Rosenwurz Sedum (від Rosenwurzel рожевий корінь); іншим: нім. Braunwurz Scrophularia (від Braunwurzel коричневий корінь);

6) насіння: чорного: рос. чернушка Nigella;

7) рослини: жовтого: укр. рижик Lactarius deliciosus; рос. рыжик тс.; нім. Gelbling Cantharellus cibarius (від gelb жовтий); білого: укр. біланка Boletus edulis; рос. белевик тс.; червоного, зокрема, шапки гриба Leccinium aurantiacum: укр. красноголовець; рос. краснюк; зеленого: нім. Grüneling Xerocomus (від grün зелений); контрастного (рябого) вигляду рослини Sorbus, враження про строкатість якої створюється завдяки червоним плодам на фоні зеленого листя: укр. горобина; рос. рябина.

Решта назв рослин є результатом видозміни та асоціативного перенесення на основі подібності:

1) до забарвлення тварин, птахів та частин їхнього тіла: жовтої квітки до шерсті лисиці: укр. лисики Trifolium; білої квітки до „пташиного молока“: рос. птицемлечник Ornithogalum; чорних плодів рослин Actea та Empetrum до ока ворони, відповідно; укр. воронець, воронячка; рос. воронец, вороника; чорного кореня до змії: укр. зміячка Scorzonera;

2) до забарвлення шкіри людини, частин її тіла, організму; кольору одягу, характерного для людей певного прошарку: червоних плодів рослини Crataegus до яскравого багатого одягу боярина: укр. бояришник; рос. боярышник; дуже темний відтінок червоної квітки рослини Nigritella викликає асоціації про шкіру негра: укр. нігрітела; рос. нигрителла; контрастне забарвлення пелюсток квітки (жовтих з чорною смужкою) асоціюється з бровами: укр. чорнобривець Tagetes;

3) до кольору інших рослин: білого (світлого) листя рослини Origanum до листя лободи: укр. лебідка; рос. лебедка; світлого стовбура рослини Populus alba до осики: укр. осокір (від осика, кора); рос. осокорь (від осина, кора);

4) до продуктів харчування: білого листя Chenopodium до борошна (муки): укр. мучинець; рос. мучник; жовтих пелюсток, які на тлі фіолетових асоціюються з маслом: укр. маслюк Viola tricolor;

5) до дорогоцінних металів: жовтої квітки до золота: укр. золотушник Solidago, золотарник тс., золотень Asphodelus; рос. золотарник Solidago; світлого кореня до срібла: нім. Silberwurz Dryas (від Silberwurzel срібний корінь);

6) до вогню, предметів і явищ, які з ним пов'язані: жовтої квітки до лучини, іскри: укр. лучинник Verbascum, іскорник Ranunculus; червоної квітки, що асоціюється з горінням: укр. загара Lychnis, горячка тс.; чорного кольору всієї рослини з головешкою (недогорілим поліном): укр. головня Ustilago; листя іншого кольору (сіруватого) до диму: рос. дымянка Fumaria;

7) за іншими асоціаціями: світла рослина подібна до крейди: укр. крейдовник Teucrium; яскраво-червоні ягоди настільки привабливі, що заманюють людину: рос. заманиха Oplopanax; синя квітка викликає асоціації з кольором неба: нім. Himmelleiter Polemonium (букв. небесний керівник); темний колір плоду асоціюється із певним часом доби: нім. Nachtschatten Solanum (букв. нічна тінь).

ІІІ. Немотивовані назви.

Серед немотивованих у досліджуваних мовах флоролексем нами зафіксовані спільні назви, які зумовлені в своїх первісних мовах: жовтим кольором квітки рослини Chrysanthemum: укр. хризантема; рос. хризантема; нім. Chrysantheme (з гр. золота квітка); білим кольором квітки Bellis: укр. маргаритка; рос. маргаритка; нім. Margerite (з гр. перлина); синім кольором квітки Linum: укр. льон; рос. лен; нім. Lein (з лат. синіти); контрастним (строкатим) забарвленням квiтки Iris: укр. ірис; рос. ирис; нім. Iris (з гр. веселка); яскраво-зеленим кольором листя Rosmarinus: укр. розмарин; рос. розмарин; нім. Rosmarin (з лат. морська роса); жовтим блискучим насінням Medicago: укр. люцерна; рос. люцерна; нім. Luzerne (з лат. світло).

Спільними немотивованими в слов'янських мовах є назви рослин, зумовлені: білим (світлим) кольором стовбура Ulmus, Betula; відповідно: укр. берест, береза; рос. берест, береза (з двн. світлий); червоним кольором стовбура Erithacus: укр. вільха; рос. ольха (з двн. червоний); синім кольором плоду Prunus: укр. слива; рос. слива (з лат. синюватий); червоним кольором плодів Cornus: укр. кизил; рос. кизил (з тюрк. червоний) та Rubus idaeus: укр. малина; рос. малина (з дінд. чорний, червоний); світлим кольором листя Chenopodium: укр. лобода; рос. лебеда (з лат. білий).

Інші флоролексеми цієї групи зумовлені:

1) жовтим кольором: плоду Cucumis melo: нім. Melone (з гр. зріле яблуко); всієї рослини: нім. Reizker Lactarius deliciosus (із серб. рижик);

2) синім кольором: квітки Syringa: укр. ліліяк (з перс. блакитнуватий); Centaurea: рос. блаватка (з нім. синій); нім. Zyane (з лат. синій); стовбура: укр. модрина Larix (з польськ. блакитний);

3) червоним кольором: квітки: Amaranthus: нім. Amarant (з гр. пурпуровий);

4) чорним кольором: стовбура: укр. карагач Ulmus (з тюрк. чорне дерево) .

Як показав аналіз назв рослин, зумовлених своїм кольором , повний збіг у виборі ознаки найменування нами зафіксовано у 22 лексемах, збіг у слов'янських мовах становить 27 назв.

Таким чином, аналіз вищезазначених назв показав, що процес мотивації флоролексеми кольором визначається такими факторами:

1) високий рівень розвитку системи словотворення у мовах слов'янської та германської груп, а саме – похідні слова, словоскладення, переосмислення лексичних одиниць, тобто використання вже готових знаків;

2) і, як наслідок, значна доля вмотивованих флоролексем в українській (83,4%), російській (77,0%) та німецькій (78,8%) мовах;

Щодо типу мотивації, то в кількісному відношенні домінують:

– в українській та російській мовах лексеми, непрямо вмотивовані зовнішнім виглядом рослин, що пояснюється характерними для цих мов афіксними способами словотворення; доля цих назв становить відповідно 69,9% і 72,4% від загальної кількості вмотивованих ЛО;

– характерний для німецької мови спосіб словотворення зумовив значну кількість прямо вмотивованих флоролексем – 89,2% від загальної кількості вмотивованих;

Як уже зазначалось, найпродуктивнішим засобом створення мовної картини світу є перенесення назв. Це знайшло своє підтвердження у нашому дослідженні. Серед вмотивованих флоролексем шляхом переосмислення утворено в українській мові – 76,3%, в російській – 71,8% та у німецькій – 94,0%.

Щодо типу перенесення, то специфічним є високий рівень метонімічності в німецькій мові – 29,3% від загальної кількості перенесень (пор.: в українській мові – 3,9, в російській – 4,9%. Ґрунтуючись на положенні В.фон Гумбольдта про мову як дух народу, ми припускаємо: німцям притаманна більша уважність у баченні окремих частин рослин як істотних ознак, що можуть стати „центром образу“, внутрішньою формою флоролексеми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М.: Наука, 1974. – 367 с.

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1974. – 447 с.

3. Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи. – М.: Наука, 1981. – С.28-37.

4. Гак В.Г. Беседы о французском слове (Из сравнительной лексикологии французского и русского языков). – М.: Международные отношения, 1966. – 335 с.

5. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. – М.: Наука, 1990. – 83 с.

6. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. – Т.1-2. – М.: Учпедгиз, 1958. – 536 с.

7. Сердюк А.М.Мотиваційна основа назв рослин у первинному і вторинному семіозисі (на матеріалі української, російської, німецької та французької мов): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15. – Бердянськ, 2002. – 377 с.

8. Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и мышление. – М.: Наука, 1988. – 242 с.

9. Снитко Е.С. Внутренняя форма номинативных единиц. – Львов: Свит, 1990. – 185 с.

10. Соссюр Ф.де. Курс общей лингвистики // Труды по языкознанию. – М.: Прогресс, 1977. – С.31-285.

11. Телия В.Н.Вторичная номинация и ее виды // Языковая номинация. Виды наименований. – М.: Наука, 1977. – С.129-221.

12. Урысон Е.В. Языковая картина мира // Вопросы языкознания. – 1998. – №2. – С.3-21.

13. Уфимцева А.А. Роль лексики в познании человеком действительности и формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – С.108-140.

14. Чинок Е.И. Номинация ягод и ягодных растений в современном русском языке: Дис. … канд. фил. наук: – К., 1985. – 209 с.

15. Guiraud P. Structures étymologiques du lexique francais. – Paris: Larousse, 1970. – 211 p.