Всі публікації щодо:
Рильський Максим

Любов до України в поезії Рильського

Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вічні теми, яких торкалися письменники всіх часів і народів. У радянські часи писати твори, в яких би висловлювалася любов до України, до її народу було неможливо, це б дорівнювало балансуванню на краю глибокої прірви.

 Розквіт творчості Максима Рильського припав на часи ідеологічного терору, коли навіть саме слово „Україна“ страшно було вимовляти, бо це означало визнання існування цієї держави. Проте поезія митця пронизані любов“ю до рідної землі, поет постійно намагався розбити мур байдужості і страху, нагадуючи народові, хто він і де живе.

 У роки Другої світової війни на перше місце в художній свідомості Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю України та її народу. На початку війни поет написав ліро-епічну поему „Слово про рідну матір“ – гімн, проспіваний на честь рідної Батьківщини. Поет з великою синівською любов'ю відтворив у поемі образ матері-України – її героїчну історію, невмирущу культуру, чарівну природу. Землею Тараса Шевченка назвав Максим Тадейович Україну. З далекої Уфи слав поет благословення рідній землі і її першоджерелам, пророкуючи ії щасливе майбуття:

Благословен той день і час,

 Коли прослалась килимами

 Земля, яку сходив Тарас . . .

 І розіллється знов медами

 Земля, що освятив Тарас

 Своїми муками-ділами.

 Поет вірить, що там, „де невгамовний труд землі насиченій родюче лоно ранить, доспіють ягоди і радощі повстануть“, що слід цінувати все, дане нам від природи, залишатися людиною.

 Та, коли все, за що боролися сучасники Рильського почало руйнуватися, коли поет побачив, що довгоочікувана воля знову зникає, з'вляються інші рядки:

Ми без'язикі, безіменні ми –

 Німа вода холодного свічада,

 Слизький туман. Ми привиди громади,

 Що непомітно ходить між людьми.

 У цих рядках відчувається біль і навіть відчай поета, а так реагувати може лише людина, небайдужа до рідної землі.

 З новою силою зазвучали слова, сповнені патріотичних почуттів, любові до України, у роки Великої Ветчизняної війни. Саме в ці часи поети й письменники могли висловити думки, відкрити серця, не боячись, що їх звинуватять у націоналізмі. Рильський пише поему „Слово про рідну матір“, у якій уславлює рідну землю, рідний народ, його культуру. Поет наголошує, що такий великий та волелюбний народ, який є носієм високої культури й духовних цінностей, ніщо не може зламати:

  Хто може випити Дніпро,

  Хто властен виплескати море,

  Хто наше злото-серебро

  Плугами кривди переоре;

  Хто серця чистого добро

  Злобою чорною поборе.

 Максим Рильський знайшов ще один спосіб висловлення любові до України – через уславлення рідної мови. Його вірші „Мова“, „Рідна мова“ стали гімнами краси рідному слову. Поет наголошує, що саме в мові зберігаються всі скарби народні, і доки є мова, буде існувати її носій – народ, буде жити в серцях людей віра у перемогу справедливості.

 Отож, і в другий період своєї творчості Рильський не полишав теми любові до України. І нехай він не виступав відкрито проти влади, проти політики Москви, спрямованої на придушення національного розвитку різних народів, проте слова любові до рідної землі, рідної мови, де „кожне слово – це перлина, це праця, це натхнення, це людина“, ствердження того, що він українець і пишається цим, вже і були таким протестом, ствердженням права кожного народу на самобутність та національний розвиток.

 Поет висловлює непохитну віру в безсмертя України: „Хіба умерти можна їй?“ – запитує він, і в самому риторичному запитанні чується впевнена відповідь: „Ні!“, адже неможливо „випити Дніпро“, „виплескати море“, „побороти серця чистого добро“. Рильський звертається до національної свідомості українців, наголошуючи, що немає сили на землі, яка б була здатна „потягти нас до ярма“, „потоптати наші груди“; нагадує про багатющу скарбницю української культури, в якій знаходимо „гарячу думу Кобзаря“ та „Енеїди“ владний сміх“, „молоток Каменяра“ і „струни Лисенка живії“, згадує козацькі прходи, „іржання коней бойових“.

 На прекрасних „голубих полях“ і „степів широчині бездонній“ виріс і змужнів талант Максима Рильського, який сповна віддав своїй землі ту духовну енергію, що була джерелом його творчої наснаги.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.