Всі публікації щодо письменника:
Влизько Олекса

Славутич Я. Олекса Влизько

Дуже молодим, на 27 роцi життя, загинув визначний неоромантик Олекса Влизько. Народився поет 11 лютого 1908 р. в с. Коростень Новгородської области в родинi службовця. 1917 р. разом iз батьками переїхав на Черкащину, „звiдки був родом батько“, як подає довiдник „Письменники Радянської України“ (19188), а не в Одесi, як поширено вважати за кордоном. На шiстнадцятому роцi самотужки потягнувся юнак до столицi України, де кипiло лiтературне життя, бо нацiональне вiдродження саме розгорталося на всю широчiнь. Незабаром Влизько опиняється, як i треба було сподiватися, в лiтературнiй групi „Молодняк“, а 1925 р. в журналi „Глобус“ друкує свiй перший вiрш — „Серце на Норд“.

Талановитий молодик не потрапив добре розiбратися в складнощах тогочасного лiтературного вирування, тому в нього поряд з'являються неоромантичнi й неокласичнi риси. А тi роки, коли поет спiлкувався з „Новою ґенерацiєю“ М.Семенка, позначенi неабиякими футуристичними вибриками. Та вiдрадним була скрiзь наявнiсть непересiчного хисту.

Серед багатьох збiрок поезiй, у яких є й маловартiснi, добрий вибiр пiд назвою „Серце й вогонь“ вийшов у свiт 1942 р. за редакцiєю Святослава Гординського у Львовi. Можна сподiватися, що сучасному читачевi найцiннiшi ти твори, в яких пульсує молодеча завзятiсть, бадьорiсть, неоромантичнi поривання до „надлюдської любови“,

Щоб враз любити землю, звiра, люд,

I жити сонцем, тiльки сонцем жити

Та власним потом здобувати щастя

Своїм синам, онукам i нащадкам

Далеких днiв!..

(„Дев'ята симфонiя“)

„Серце вимивши вогнем“, поет вiдчуває „за великим невимовну тугу, за незнаним“. „Ще треба нам нових Шевченкiв, Ще треба нам нових Франкiв“, — декларує вiн, усвiдомлюючи, що пробудження української нацiї до державного й цiлком самостiйного життя не зобразити малим талантам. Тому й закликає „крови i сили вiдерцем“ щедро черпати, щоб усе те „Святогором понести до мас“. Маючи на увазi Влизькому „Дев'яту симфонiю“, тодiшнiй дiяльний критик Якiв Савченко писав:

Я не знаю нiчого кращого в українськiй поезiї останнього десятирiччя щодо такої шляхетности думок, такого мiцного й суспiльного патосного пiднесення i, нарештi, такої широти й людяности мислення. Це тим паче вражає, що Влизьковi всього 19 рокiв.

Мабуть найкраще виявив себе поет у творах iз морською тематикою, що нею — разом iз Яновським та Шкурупiєм — дуже збагатив новiтню українську лiтературу. Його широковiдомий вiрш „Матроси“, цiкава задумом i виконанням „iронiчна увертюра“ та багато iнших поезiй — це дуже цiнний матерiял для хрестоматiй, тематичних збiрникiв i т.п. видань для масового читача, зокрема для учнiв i студентiв. „Морський бурецвiт“ пульсує в енергiйних, наснажених рядках поета.

Влизько — нового крою людина. Всiма фiбрами своєї запальної душi ненавидiв цей митець перестарiле, заяложене. Вiн завжди прагнув чогось нового, „вiдгомону палань“. Якби не жорстока, варварська рука московських шовiнiстiв, якi розстрiляли його в груднi 1934 р., Влизько вирiс би у великого, першорядного майстра, спiвця нового часу — вiдродження української нацiї. Дарма що втратив був, пiсля хвороби, слух i поволi нiмiв через нестачу звукового спiлкування з людьми.

Вiдiбрана Влизькова творчiсть становить значну лiтературну цiннiсть. Головнiшi видання: „За всiх скажу“ (1927), „Живу, працюю“, „Книга балад“ i „Вибранi поезiї“ (усi три 1930 р.), „Вибранi поезiї“ (1963). „Вибране“, зi статтею Леонiда Первомайського, з'явилося 1968 р. пiд назвою „вогонь любовi“.

Пробував поет свої сили також у графiцi, здебiльшого в оформленнi книжок. Його обкладинка до збiрки поезiй О.Лана цiкава конструктивiстичним трактуванням.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.