Стаття - Олексій Коломієць

(Нар. 1919 р.)

Народився Олексій Федотович Коломієць 17 березня 1919р. в с. Харківці Лохвицького р-ну на Полтавщині. Він був шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька. Після закінчення семирічки Коломієць в 1935 — 1938 pp. навчається на робітфаку при Харківському інституті радянської торгівлі, а потім на історичному факультеті Харківського університету. Із студентської лави пішов на фронт. Після демобілізації кілька років віддав комсомольській роботі; був лектором ЦК ЛКСМУ, секретарем Чернівецького обкому комсомолу, в 1950 — 1953 pp. працював відповідальним редактором газети „Молодь України», потім у журналі „Зміна». Тоді ж починає друкувати перші нариси й оповідання, що склали збірку новел „Біла криниця» (1960). Як драматург Коломієць не мав учнівського періоду і досить пізно увійшов у літературу: комедію „Фараони» написав у сорок років. Та вже ця перша спроба принесла йому широке визнання: вперше зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя, п'єса в 1962p. ставилася вже в 71 театрі країни. У 1978p. в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п'ятсота вистава. В наступні роки слідує низка драматичних творів: 1961 р. — драматичний памфлет „Дванадцята година». 1963 р. — психологічна драма „Чебрець пахне сонцем» (інша назва „Де ж твоє сонце?»). 1964 р. — п'єса „Прошу слова сьогодні». 1965 р. — драматична дилогія „Планета Сперанта». 1966 р. — „Спасибі тобі, моє кохання». 1969 р. — „Келих вина для адвоката». 1970 р. — п'єса проблемно-психологічного характеру — дилогія „Горлиця», п'єса „Перший гріх». Лірична драма „Спасибі тобі, моє кохання» і дилогія „Горлиця» у 1970p. були відзначені республіканською премією ім. М. Островського. 1972 р. — п'єса „Одіссея в сім днів». 1973 р. — „Голубі олені» — „повість про кохання», яка на фоні численних батальних творів прозвучала винятково ніжною ліричною нотою і в 1977 році була удостоєна Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка. 1975 р. — „Кравцов». 1977 р. — „Срібна павутина». 1978 р. — драма „Дикий Ангел», постановка якої у Київському театрі ім. І. Франка відзначена Державною премією СРСР (1980). Хоча в творчості О. Коломійця переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми („Двоє дивляться кіно», 1987), є у нього й дві драми на теми минулого: „За дев'ятим порогом» („Запорізька Січ», 1971) та „Камінь русина» („Град князя Кия», 1981), написана спеціально до святкування 1500-ліття Києва. Помер О. Коломієць 23 листопада 1994р. Вперше його ім'я з'явилося на афішах театрів на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні, веселі і мудрі „Фараони» (1961) досі нікому невідомого автора. А сьогодні вже наше театральне мистецтво важко уявити без таких сценічних здобутків, якими стали трагічна дилогія „Планета Сперанта», тривожно-медитаційна „Горлиця» чи озвучена високими нотами душевної краси й людського щему поетична повість про кохання „Голубі олені», прозора в чистоті й ніжності своїй „Срібна павутина» чи психологічно вибаглива драма „Дикий Ангел».