Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Головко Андрій
Андрій Головко
(1897 — 1972)
Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в заможній селянській родині. У 1905 — 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 — 1914), мріяв про власну літературну працю. У 1912р. під впливом „Кобзаря” почав писати вірші українською мовою. Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві „Юнацька спілка” та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському журналі „Рідна мова”. Жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки. Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість „З-за хмари”). Під час імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення. Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У січні 1919р. в Кременчуцькому видавництві „Маяк” вийшла поетична збірка Головка „Самоцвіти” (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у ній в перші місяці 1919р. кілька уривків з розпочатої повісті „У дикому танку. (З часів німецької окупації)”, але цей твір лишився незавершеним. Літо й осінь 1919р Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах Стінка і Ляхівці. У червні 1920р. записується добровольцем у Червону Армію. Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об'єднаної дивізії курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного. Січень-квітень 1921p. — служба в харківській Школі червоних старшин, де він викладав політекономію. У 1922p., демобілізувавшись, повністю перейшов на літературну роботу. З 1923-го — член Спілки селянських письменників „Плуг”. Перший його завершений прозовий твір — шкіц „Момент” (опублікований під назвою „Рафінована проституція”: Шляхи мистецтва. — 1921. — № 2). Наступні твори — шкіці „Діти Землі і Сонця” (1922), повісті „Можу” (1922) і „Червоний роман” (1923). 1924р. — оповідання „Крученим шляхом”, де майже повністю збережено сюжет „Червоного роману” (для видання творів у двох томах (1957) автор здійснив нову редакцію повісті). Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та повістями про сільську молодь. Оповідання „Дівчинка з шляху” (1922), „Товариші” (1923), „Пилипко” (1923) склали першу прозову збірку А. Головка „Дівчинка з шляху”, що вийшла у Харкові 1925p. Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань „Пилипко” і „Червона хустина” (друга редакція 1957р.), які були опубліковані 1924р. і стали хрестоматійними. З'являються також повісті „Зелені серцем” (1924) та „Пасинки степу” (1925). 1926р. видано збірку оповідань і повістей „Можу” (в цей час Головко уже переїхав до Харкова). Восени 1926-го письменник готувався до „запису тексту” завершеного на той час в творчій уяві роману „Бур'ян”. Вже в кінці 1927р. на республіканському конкурсі до 10-річчя Жовтня книга була удостоєна ювілейної премії. З'явилися переклади російською, білоруською, а пізніше — німецькою, угорською, польською та чеською мовами. На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман „Три сини” (після 1931p. — трилогія „Три брати”). У 1932p. з'явився твір „Мати” (як пролог до роману „Три брати”),а в 1935p. опублікована його нова (основна) редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії — романом „Артем Гармаш”, у періодиці друкується кілька фрагментів з перших розділів. Спробував А. Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість „Скиба Іван” (1934) і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії — „Митько Лелюк” (1936 — 1937) та „Літа молодії” (1940). Під час війни був спочатку військовим кореспондентом авіаційної дивізійної газети, потім — кореспондентом газети ЦК КП(б)У „Комуніст” („Радянська Україна”), а з липня 1943р. працював у фронтовій газеті „За честь Батьківщини”. З-поміж творів воєнного періоду виділяється оповідання „Дружба”, яке вийшло окремою книжечкою в Уфі 1942р. 1942р. в Уфі вийшла збірка нарисів „Бойові епізоди” (твори „Бойовий екіпаж”, „Капітан Чайка”, „Снайпер Максим Бриксін” та ін., вміщувані раніше у фронтових газетах). З кінця 40-х років основною роботою А. Головка стала праця над „Артемом Гармашем”. Роман у нинішньому його вигляді складається з трьох книг (частин). Перша з них вийшла друком у 1951р. (із змінами і доповненнями — в 1954р.); друга — в 1960р. (кількома розділами доповнена 1962р.); у трьох книгах роман опублікований 1971р. (з доповненням — в 1972р.). Письменник розпочав також четверту книгу роману, обмірковував сюжетні ходи п'ятої книги. Та їм уже не судилося побачити світ. 5 грудня 1972р. А. В. Головко помер. Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи, вулиці, колгосп на його батьківщині.
