Життєвий шлях Т.Г.Шевченка

Всі публікації стосовно письменника: ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Року 1814 , з 26 на 27 лютого (старого стилю) , темної ночі , перед світом , в селі Моринцях на Звенигородщині , в хаті Григорія Шевченка , кріпака пана Енгельгарда ,

блиснув у вікні єдиний на все село вогник : народилась нова панові кріпатська душа , а в Україні - її великий співець - Тарас Шевченко ...

Минає рік . Батько й мати на панщині . Катерина , са-ма ще недоросла , зв'язана з малим Тарасом , як ланцю-гами : сповивала , колихала , пісень співала , затихала ди-

тячий плач замотаним у ганчірку розжований хліб , по кутку носилася з ним , як з цяцькою . Проте сама - нянь-ка ще дитина , хочеться з подругами в баштана на шля-

ху погуляти , побігати у ворона , в квача . Посадить ма-

лого на вигоні , в ромашках , у ту ямку , що вирили хлоп-ці , граючи в дуки , накаже , посварившись пучкою .

…Згадала про малого тільки тоді , як з поля показалась

череда . Одкрила широко очі , ляснула в долоні . Насилу

пригадала . Вітром полетіла в ромашки до дуки : сидить .

Уже й сліз йому нема – мовчить . Тільки очиці набрякли

від сліз і все личко вивожене в сльози . Тільки побачило

над бур'яном голову Катрі – де ті сльози взялись , - руче-

нята до неї . Мов крилами перелетіло з оруженого дуки

Катрі на руки.

Тепер Шевченка було офіційно зараховано “стороннім учнем“ до Академії мистецтв. Український митець з великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї - швидко здобуває знання. У 1838 році Шевченко знайомиться з художником Штернбергом. У січні 1839 його зарахували пансіонером Товариства заохочення художників. У квітні цього ж року Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагороджено с рібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами „Хлопчик-жебрак дає хліб собаці“.

Одночасно митця захоплює літературна творчість. У 1837 році булла написана Шевченком балада „Причин-на“, у 1838 – поема “Катерина“ , елегія “На вічну пам' ять Котляревському“, у 1839 - поезія “Тополя“ , “До Основ'яненка“. У 1 840 році побачила світ збірка творів Шевченка “Кобзар“, що містила вісім творів: „Думи мої ...“, “Перебендя“ , „Катерина“, “Тополя“, “Думка“, “До Основ'яненка“, “Іван Підкова“, “Тарасова ніч“. У 1841 році вийшов альманах “Ластівка“, де було вміщено п'ять творів Шевченка : баладу “Причинна“, поезії „Вітре буйний“, „На вічну пам'ять Котляревському“, „Тече вода в синє море...“, перший розділ поеми “Гайдамаки“ - „Га-лайда“, та окремим виданням вийшла поема „Гайдама-ки“.

Захоплюючись театром Шевченко пробував свої сили і в драматургії. В 1842 році з'явився уривок з п'єси „Никита Гайдай“, написаної російською мовою та булла написана поема “Слепая“. У 1843 році Шевченко завершив драму „Назар Стодоля“. В 1844 році в Петербурзі окремим ви-данням вийшла поема “Гамалія“.

Минуло чотирнадцять років з часу, коли Шевченко виїхав з України. 19 травня 1843 року Шевченко разом з Гребінкою їде на Україну. Зупинився Шевченко в Ка-чанівці, яка належала Тарновському. Із Качанівки поет виїздить до Києва, де виконує кілька малюнків історич-них пам'яток. Під час перебування у Києв і він позна-йомився з Михайло Максимовичем , П.О.Кулішем та з художником Сенчило-Стефановським, з яким вони у 1846 брали участь у розкопках могили Переп'ятихи біля Фас-това . Із Києва Шевченко поїхав до Гребінки в „Убіжище“ біля Пирятина , а звідти до Мойсівки (тепер Мосівка Драбівського району на Черкащині), де знайомиться з О. Капністом , П. Я. Лукашевичем. Разом з ним Шевченко побував у Яготині в маєтку Рєпніних . На деякий час Шевченко знову приїздить до Києва , потім відвідує Запорізьку Січ , острів Хортицю , села Покровське , Чи-гирин , Суботів . У серпні 1843 в селі Березівка пись-менник побував у П. Я. Лукашевича. У вересні Шев-ченко відвідує Кирилівку, зустрічається з братами і сес-трами , виконує малюнок „Хата батьків Т. Г. Шевченка в с. Кирилівці“. На Україні Шевченко зробив чимало ес-кізів олівцем до задуманої серії офортів “Живописна Україна“.

З Кирилівки їде на Березань , де пише вірш “Розрита могила“. Деякий час поет живе в Ісківцях у Афан-асієва-Чужбинського , робить спроби перекладати твори польського поета . З жовтня 1843 Шевченко живе пере-важно в Яготині у Рєпніних . Тут Шевченко робить на замовлення дві копії портрета М.Рєпніна , малює дітей В.Рєпніна , автопортрет . Пише поему “Тризна“, яку присвячує Варварі Рєпніній . Тут він знайомиться з сест-рами Псьол.

Із Яготина поет їздив у Лубни , Пирятин , Березову Руд-ку, Ковалівку . Залишивши Яготин , Шевченко відвідав Мойсівку , побував у Я. Бальмена у Линовиці, де бачив альбом “Вірші Тараса Шевченка“, переписаний латинсь-ким алфавітом та ілюстрований Я. Бальменом і худож-ником М. Башиловим . Побував Шевченко у селі Турів-ці в маєтку М. Маркевича .

Відвідав Київ і на початку 1844 виїхав до Москви . Тут він знайомиться з істориком О.М.Бодянським , Шафари-ком , зустрівся з Щепкіним . Пише поезію “Чигирине, Чигирине...“ Із Москви Шевченко виїхав до Петербургу.

У лютому Шевченко повертається до Петербурга , щоб закінчити навчання в Академії мистецтв . З академічних робіт зберігся малюнок “Натурщик“ . Він ілюструє істо-ричні праці Польового . У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск “Живописной України“ , до якого увійшли шість офортів : “У Києві“ , „Видубецький монас-тир у Києві“ , “Старости“ , “Судня рада“ , “Дари Бог-данові і українському народові“, “Казка“ . У 1844 закін-чує поему “Сова“ , створює поему “Сон“, поезії “Дівичії ночі“, “У неділю не гуляла...“ , „Чого мені тяжко , чого мені нудно...“ , „Заворожи мені , волхве...“ та вірш „Гого-лю“. У березні 1845 Шевченко закінчив навчання в Ака-демії мистецтв , та йому було присвоєно звання „неклас-ного художника“ .

У кінці березня Шевченко виїздить до Москви , де зус-трічається з Щепкіним , Бодянським .

У квітні 1845 року Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тут жити і працювати . 22 квітня поет прибув у Київ , де зустрічаеться з Максимовичем . Одержавши від Київської Археологічної комісії доручення зарису-вати історичні пам'ятки , Шевченко вирушає на Звени-городщину . У Густинському монастир і виконує кілька малюнків . У середині серпня Шевченко приїздить до Переяслава , де змальовує ряд пам'яток . Відвідавши се-ло Андруші , він малює дві сепії “Андруші“.

У вересні 1845 гостює у Кирилівці.

На початку жовтня Шевченко приїхав у Миргород . Тут він написав поезії “Не женися на багатій...“ , “Не зави-дуй багатому...“ та містерію “Великий льох“ . У Переяс-лаві , де він живе у Козачковського , Шевченко пише поеми “Наймичка“ , “Кавказ“, вступ до поеми „ Єре-тик“. Завершені твори 1843-1845 років Шевченко об'єднав у альбом „Три літа“.

Наприкінці листопада поет їздив до Києва . Незабаром його офіційно затвердили співробітником Київської Ар-хеологічної комісії . В кінці грудня тяжко хворий Шев-ченко приїхав до Переяслава . Тут він написав „Запо-віт“. В січні-лютому поет їздив на Чернігівщину . Навес-ні деякий час жив у Києві . Він познайомився з членами Кирилло -Мефодіївського товариства Костомаровим, Гу-лаком , Посядою , Марковичем , Пильчиковим , Тулубом , зустрівся з Білозерським.

У вересні Шевченко виїхав на Поділля й Волинь збирати перекази і пісні та описувати історичні пам'ятки. У кінці жовтня повернувся до Києва. В січні 1847 побував у Борзні, Оленівц і. В березні жив в Седневі у А. Лизогуба.

Наприкінці березня 1847 почались арешти членів Кири-ло-Мефодіївського товариства . Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року на дніпровській переправі , коли він повертався до Києва . В нього відібрали збірку “Три лі-та“.

17 квітня 1847 року Шевченка привезли до Петербур-га і ув'язнили в казематі “Третього відділу“ . Тут він створив цикл поезій „В казематі“ („В.Кастомарову“, „Чи ми ще зійдемося знову?“, „Мені однаково...“, „Садок вишневий коло хати“) . Його участь у Кирило-Мефо-діївському товаристві не булла доведена , але докумен-том для обвинувачення був альбом „Три літа“. Шевчен-ка заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпу-су , з забороною писати й малювати . 8 червня 1847 Шев-ченка доставили в Оренбург, а незабаром відправили в Орську фортецю . Цей шлях він описав у повісті „Близ-неці“. Почалася солдатська муштра.

З перших днів Шевченко порушив царський наказ. Тут Шевченко пише нові вірши: “Думи мої, думи мої...“, „Згадайте , братія моя...“, поеми “Княжна“, “Сон“, „Мос-калева криниця“, поезії „N. N.“ („Мені тринадцятий минало“), „Іржавець“, „А.О.Козачковському“, „Полякам“.

У кінці 1847 відновлює листування з друзями й знайоми-ми , зближається з багатьма польськими засланцями: Фішером , Завадським , Крулікевичем , Вернером.

У першій половині 1848 в Орській Фортеці Шевченко написав чотири твори: “А ну мо знову віршувать“, „У бога за дверми лежала сокира“, „Варнак“, „Ой гляну я, подивлюся...“.

У березні 1848 Шевченка як художника включили до складу Аральської описової експедиції . Тут він виконав малюнки “Пожежа в степу“ , „Джангисагач“, „Укріп-лення Раїм . Вид з верфі на Сирдар'ї“ , “Урочище Раїм з заходу“ , “Укріплення Раїм“ , “Спорядження шхун“ (два малюнки) , „Пристань на Сирдар'ї“ , та інші.

Восени 1849 експедиція повернулася до Оренбурга , де і залишився Шевченко опрацьовувати її матеріали .

23 квітні 1850 року Шевченка зарештували за доносом офіцера Ісаєва , але він встиг передати вірші та листи . Під час обшуку було знайдено листа Левицького про симпатії молоді до Шевченка . Поета відправили до Орська і там допитували . Згодом його перевели у від-далене Новопетровське укріплення . Знову почалася жорстока муштра , за поетом встановили посилений нагляд . Тут Шевченко читав періодичні видання , зустрічався з ученими й мандрівниками , які відвідували укріплення , листувався із знайомими .

Влітку 1851 Шевченка як художника включили до скла-ду Каратауської експедиції , він здобув деяку мож-ливість малювати.

Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністія політичним в'язням і засланцям . Тільки 1857 році , завдяки клопотанню друзів , поета звільнили з заслання . Чекаючи дозволу на звільнення , Шевченко почав вести “Щоденник“ .

1860 року Шевченкові присвоюється звання акадміка-гравера . У цьому ж році виходить друге видання „Коб-заря“ .

Помер Тарас Шевченко у Петер-бурзі 10 березня 1861 року .