Павло Загребельний. Короткі біографічні відомості життя і творчості письменника

Всі публікації стосовно письменника: ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Письменник народився 25 серпня 1924 року в придніпрянському селі Соколиному?? на Полтавщині.

„Це козацьке село,- розповідає Павло Архипович у вже згадуваному інтерв“ю. - Воно було на кордоні земель Війська Запорізького і царської імперії. І на цьому кордоні зібралися люди, що втікали як з одного, так і з іншого боку. Це було гігантське село, тягнулося воно 15 кілометрів уздовж Дніпра. І населяло його десять тисяч людей. У селі майже не повторювалися прізвища. Це теж свідчило про те, що люди туди збігалися. А коли люди збігаються, то вони, як правило, незалежні. Бо кожен із них утік - хто від пана, хто від хама??, хто від переслідування, хто від неправди...

Моє село - це своєрідна українська Америка. Бо що таке Америка? Це теж збіговисько втікачів і незалежних...

Серед таких людей я народився і виріс, пережив колективізацію, голод 33-го року... Ці люди дуже бідували, але в душах їх була незалежність. Це, очевидно, передалось і мені“.

Змалку ріс без матері, завжди тягнувся до книги, вчився добре.

Навчається майбутній письменник у Солошинській?? середній школі. У середніх і старших класах захоплюється математикою. Мріє бути вченим.

У червні 1941 року Загребельний закінчив десятирічку. Збирався вчитися далі, але почалася друга світова...

Можливо, те перше враження й спалахнуло іскрою, що викресала згодом задум історичного роману „Диво“. Хоча того червневого ранку Загребельний і в гадці не мав, що стане письменником. Зачарування мистецьким витвором далеких пращурів жило підсвідомо понад двадцять років.

У неповних 17 років пішов добровольцем до армії. Брав участь в обороні Києва. Навчався у військовому училищі. У серпні 1941 року був поранений. Після госпіталю знову військове училище. І знову фронт, і тяжке порання влітку 1942 року.

Перше оповідання „Каховські будоночки“ Павлом Загребельним разом з Юрієм Пономаренком було написане за кілька годин. Збірка „Каховські оповідання“ (1953) складалася з дванадцяти творів. Відзначалися вони нарисовістю. Були тут художні знахідки. Були й композиційні прорахунки.Далі Загребельний пише новели сам. Окремими книжками виходять „Степові квіти“ (1955), „Учитель“ (1957), „Новели морського узбережжя“ (1958). У читачів склалося враження, що автор не написав, а проспівав ці твори - так розкуто, вільно і впевнено вони вилилися на папір.

На республіканському конкурсі в 1955 році на кращий науково-фантастичний та пригодницький твір для дітей та юнацтва повість „Марево“ - відзначена другою премією. Найяскравіше талант Загребельного-повістяра виявився у „Думі про невмирущого“ (1957). З „європейським“ циклом якнайтісніше пов“язується воєнно-патріотичний роман Павла Загребельного „Добрий диявол“ (1967).

Широкого розголосу набув удостоєний державної премії роман П.Загребельного „Розгін“ (1976). У 1986 році побачив світ новаторський і за змістом і за художнім втіленням твір „Безслідний Лукас“.

У 1991 році Павло Загребельний опублікував свій двадцять третій роман - „Тисячолітній Миколай“. Творився він три роки.

У 1992 році в бібліотеці „Молоді України“ побачила світ повість Павла Загребельного „Гола душа“.

У кожній новій книзі Павла Загребельного - творчий експеримент. Щораз за тим експериментом „стоїть дослідник, енциклопедист, вигадник у кращому розумінні цього слова - і живописець“. Вдумливий дослідник літературного процесу. Письменник залізної самодисциплини.