Всі публікації щодо:
Мовознавство
Андріяшик Роман

Особливості відбору мовних засобів у романтиці Романа Андріяшика

Слово у художньому мовленні піддається багатогранним трансформаціям: збагачується його смисл, ускладнюються емоційно оцінювальні характеристики, змінюється взаємовідношення з іншими одиницями мови, відкриваються нові образні можливості. Питання про співвідношення значення і вживання стає основним при розв'занні проблем художнього слова (праці Л.В.Щерби, В.В.Виноградова, Б.О.Ларіна та інших). Л.В.Щерба називав індивідуальне вживання „найтоншими симатичними нюансами” [3,25], Б.О.Ларін „обертонами смислу”, „комбінаторними прирощуваннями” [4,33-34].

З ім'ям Б.О.Ларіна пов'язується вчення про естетичне значення слова. Розвиваючи думки Я.К.Грота, Б.О.Богородицького, О.О.Потебні, він уперше дав трактування авторського вживання слова як „естетичного значення” [4]. На його думку, для останнього характерні смислова єдність і багатоплановість, перевага емоційно-експресивних елементів у значенні, його нерозривний зв'язок з художнім цілим, з авторським баченням світу [4].

Конкретизуючи, можна погодитися з лінгвістом Л.Донецьких, який під естетичним значенням слова розуміє „типи індивідуально-авторських значень, відтінки значень, емоційно-експресивні, емоційно-оцінювальні й стилістичні зсуви в смисловій структурі слова, багатоплановість і узагальнено-символічні можливості яких створюються, розкриваються в лінгвістичному (внутрішньому, мовному) та ідейно-художньому (зовнішньому, екстра-лінгвістичному) констекстах”[1,15].

Отже, естетичне значення — це вияв авторської системи художнього мовлення. З одного боку, письменник розбудовує національну мову, виявляє її приховані здатності, і його словник з власними „прирощеннями” (термін Б.О.Ларіна) смислу ніби протистоїть понятійному значенню багатьох загальноприйнятих слів і сполучень, з другого — видобуваються ці „прирощені” з тієї мови, якою пише майстер.

Маскування письменником авторської ідеї в художньому творі, природньо, здійснюється через слово, комбінацію слів. Тому досліджуючи романістику Р.Андріяшика, ми зосередимо увагу на лексичному матеріалі, в якому найбільше виразились позатекстові фактори, що охоплюють мистецький світогляд, індивідуально-психологічні особливості творчої особистості письменника, до якої зараховують емоційну пам'ять, уяву, мовну свідомість митця та умови її формування, мовленнєве оточення і силу його впливу на автора, а саме: фразеологізми, авторські новотворення, порівняння, „чуже слово” (термін М.Горелікової)[5].

Характерною прикметою мовних засобів прози Р.Андріяшика є активне використання ним українських фразеологізмів, що виконують у його творах експресивну й оцінну функції, а також функцію посилення висловлюваного. Щедро вплетені в тканину твору прислів'я та приказки, широко представлені усталені, або фразеологічні, розгорнуті в картину порівняння, які надають викладу художнього матеріалу більшої жвавості, поетичності, народності.

Домінантою художньої системи творення автора є індивідуальні новотвори-складні прикметникові та прислівникові метафори, що вибудовуються шляхом словоскладання.

„Чуже слово” експлуатується письменником у формі крилатих висловів, афоризмів, максимів.

Названі мовні засоби є наскрізними не лише у межах одного роману Р.Андріяшика, а й в усій його прозі. Хоча кожен твір письменника має свій індивідуальний і неповторний мовний світ, вони об'єднані „цілісним образом митця”[6,9], специфікою його мовомислення і відображенням останнього у слові. Андріяшикове мовомислення, отже, сформували, з одного боку, народні джерела (прислів' я, приказки, порівняння), з іншого — інтелектуальна, свідома творча праця (новотвори, „чуже слово”).

Донецьких Л. Реализация эстетических возможностей имён прилагательных в тексте художественных произведений.— Кишинёв, 1990.— 165 с.

Потебня А. Эстетика и поэтика.— М., 1976.— 615 с.

Щерба Л. Избранные работы по языковедению и фонетике в 2-х т.— Т. 1.— Из-во Ленинградского у-та, 1958.— С. 25.

Ларин Б. Эстетика слова и язык писателя: сб.ст.— М.; Л., 1974.— С. 33–34.

Гореликова М., Маламедова Д. Лингвистический анализ художественного произведения.— М., 1989.— 152 с.

Шевельов (Шерех) Ю. Два стилі літературної критики // С; Ч.— 1992.— Ч. 12.— С. 9–14.

Ужченко В. Вивчення фразеології в середній школі.— К.,1990.— С.5–17, 87.

Андріяшик Р. Додому нема вороття. Люди зі страху.— К., 1983.— 534 с.

Андріяшик Р. Кровна справа.— К., 1978.— 207 с.

Андріяшик Р. Полтва.— К., 1989.— 250 с.

Андріяшик Р. Сторонець.— К., 1992.— 175 с



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.