Екзистенціалізм як буттєва філософія Василя Стуса

Всі публікації стосовно письменника: Василь Стус

Василь Стус завжди, навіть у найтяжчі хвилини свого життя, твердо вірив, що вернеться до свого народу, як не сам, так душа його буде з рідним краєм, обізветься своїм громовим словом до братів своїх, що край його почує.

Нас вражає рідкісна трагічна неподільність поезії і долі. Біографія і самонастановлення в нього невіддільні одне від одного. Василь Стус — то є трагічна постать „ чорної „ доби, яка проковтнула пащами в'язниць кращих синів і доньок України. За словами І.Дзюби він належав до тих, „що за рутиною будденщини бачить трагічні бездоння незбагненного, дошукується неможливої відповіді на вічні питання і застрашений відпочатковою абсурдністю буття перед очима смерті, хоча й може дивитися в них стоїчно„ [1, с4]. Василь Стус — то поет полюсу трагізму.

Відчуття трагізму до поета приходить з осмисленням життєвої позиції, з усвідомленням покликання бути поетом. Адже поет у його розумінні- це людина, що виривається із обмежень звичності і прагне утраченого і неосягненого.

Василь Стус завжди, протягом свого життя обстоював право залишатися собою, бути таким і поводитися так, як він почувається, і це із гуманістичних прагнень переходить у політичне переконання. Стус- система: підкорення чи ні. Підтримку у вирішенні цього питання, у винайденні свого місця в цьому абсурдному світі, в світі протистояння поет віднайшов у філософії екзистенціалізму. Йому від природи були близькі смисложиттєві питання провини і відповідальності вибору, місця в світі, ставлення людини до свого покликання, до смерті- це ті питання, що склали осердя проблематики екзистенціалізму. В ліриці Василя Стуса можна виділити такі основоположні принципи і проблеми, як проблема буття, проблему вибору, проблему мислячого „я”, принцип перспективізму і т.д. На основі власного світопочування, духовних настанов поет у свій спосіб вибудовує цю проблематику і прагне розв'язати екзистенціальні питання.

Ведучи мову про екзистенціалізм, слід відзначити, що насамперед Василю Стусу близька ідея „ трагічного стоїцизму „, як протиставлення важким умовам життя та згубному соціуму своїх внутрішніх сил, свій духовний потенціал. Трагічний стоїцизм В. Стуса в деякій мірі є генетичний, з огляду на історичний досвід нації, глибоко ним осмислюваний і пережитий особисто. „ Мій шлях- моя радість! „- так сформулював в одному із листів свій вибір поет. Він людина духовно нескорена, а тому і віддає перевагу свободі внутрішній, свідомо обираючи життя за гратами, визначивши свій стан як „тривання на межі„. Він яскраво відбитий у збірці „ Палімпсести „.

Для поезії В.Стуса характерною є пов'язаність її з „філософією існування„- з пошуками і пізнанням людської особистості як індивіду, а отже з філософією екзистенціалізму. „Занурення„ в самого себе, спроба якнайглибше пізнати навколишній світ через власні почуття було одним з головних завдань Стуса -митця. Темі осмислення власного „я„ присвячений вірш „Цей біль — як алкоголь агоній…”. На думку поета, кожен повинен, збагнувши самого себе, пізнавати життя, шукати своє місце в світі, відповідно до того, чого воліє душа.

Загалом здобутки поета на шляху розв'язання екзистенціальних питань можуть бути охарактеризовані словами М. Хайдеггера: „Стати тим, хто ти є”. І ця позиція Василя Стуса чітко окреслена в поезії „Мені зоря сіяла нині вранці”

Жити — то не є долання меж,

А навикання і самособоюнаповнення.

В „самособоюнаповненні„ — суть стусівського екзистенкціалістського світовідчування. Його „самособоюнаповнення„ націлене було на самопізнання, самовдосконалення себе як духовної субстанції. Початки цього процесу намічені поетом вже в „Зимових деревах „ та „Веселому цвинтарі„.

Буттєва для Стуса філософія екзистенціалізму допомогла йому витримати ідеологічний терор, бути „ в стані постійної душевної (світової) гармонії „ [2, с.239], і подолати шлях на поетичну Голгофу, на яку він сходив і на якій він замірився прикувати себе на хресті скорботи і жертовності.

Дзюба І. Різьбяр власногодуху // Стус В.С. Під тягарем хреста.— Львів: Каменяр, 1991.— 159 с.

Стус В. С. Вікна в позапростір.— К.: Веселка, 1992.— 262 с.

Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса.— К.: Фотовідеосервіс, 1992.— 86 с.

Хайдеггер М. Время и бытие.— М., 1993.— 447 с.