В. ГОЛОБОРОДЬКО: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИЙ СВІТОПРОСТІР

Всі публікації стосовно письменника: ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ

В. Голобородько — одна з найяскравіших постатей української літератури ХХ ст. Таких подій, які свідчать про нетерпимість до соціальної, національної несправедливості, духовного звичавіння і морального спустошення, — більшість у його творчому доробку.На це спонукали митцяобставини нелегкого власного життя. Він відчув на собі усю жорстокість тоталітарного режиму — через звинувачення і причіпки. Все це не могло відобразитися у його творах. Показовою з цього приводу є його поезія „Без одного складу“, де авторське „я“ розкривається у переборенні труднощів, подоланні перешкод, які постають на шляху митця. Можна сказати, що автор говорить безпосередньо про себе — щиро і відверто, настільки суб“єктивним видається його твір. Інтерпретація змісту цієї поезії може бути неоднозначною. З одного боку, читач може побачити крізь рядки самого автора, яким оволодів душевний неспокій, він самокритичний, невдоволений досягненим, що і характеризує „зверхлюдину“ (за Ніцше –“це кінцева мета для людини, лише націлюючись на яку вона може стати людиною“): „… я хотів навчитися писати, але не довелося“.

З іншого ж боку, читач може тлумачити также зміст цієї поезії. В уяві постають роки тоталітарного режиму, коли заборонялася і знищувалася справжня література, а на шляху допитливої і зацікавленої молоді поставали різні перешкоди до знайомства з цією літературою.

Та ці перешкоди — і на шляху самого автора, не як читача, а як представника творчої інтелігенції.

Поет вдається до несподіваних образних асоціацій: „від“ємне навчання“, „мої тексти… будуть для тебе неповними“, які сприймаються майже у прямому значенні, але несуть у собі глибинний підтекст: вдумливий читач сприймає їх антонімічне значення.

Цікавим є також зіставлення у цій поезії чорного — білого кольорів. У В. Голобородька — це „чистий аркуш“ і „папір…чорного кольору“. Тут доцільніша перша інтерпретація поезії, коли автор самокритично розглядає наслідки своєї творчості.

Оця неоднозначність трактування поезій В. Голобородька, їх різне прочитання становлять особливість його творчості. З віршів поета постає образ самого автора — „натури спостережливої, несуєтної, доброї і вимогливої до себе людини, яка бере в руки перо лише тоді, коли воно само береться. Через те, мабуть, про кого і про що не були б у нього вірші, вони підсвітлені чесним співпереживанням, тремким ставленням автора до того, що він зважується написати“ [ 2, с. 86] .

Поезія В.Голобородька „працює на збагачення і зміцнення національної духовності“ [ 1, с. 95] , а це дуже важливо для нас сьогодні, в цей суперечливий і неспокійний час.

Дзюба І. Вісник нового // Донбас.— 1993.— №1–2.— С. 86–98.

Просалова В. Замість лаврового — терновий. // Донбас.— 1991.— №3.— С. 128–134.