ЕКСПРЕСІОНІЗМ ПРОЗИ ІВАНА ФРАНКА

Всі публікації стосовно письменника: ІВАН ФРАНКО

Аналізуючи експресіоністичні риси у творчості Франка, варто брати до уваги твори, що з'явилися на рубежі ХІХ — ХХ століть і у першому десятилітті ХХ ст., проте не вся проза цього періоду має яскраво виражені експресіоністичні риси. Скоріше ті твори, котрі Франко давав до друку в німецький часопис „Die Zeit“, більше позначені експресіоністичним впливом, ніж ті, котрі там не друкувалися. 4 лютого 1902 року редакція „Die Zeit“ звернулася до Франка з листом, в якому просила скоротити оповідання „Der Dorn im Fusse“, eine Erzaehlung aus dem Huzulenleben: „Вашу новелю „Терен у нозі“ ми перечитали з великою цікавістю. Вона нам дуже сподобалась і ми бачимо в ній гарний приклад українського рідного мистецтва. Одначе ми осміляємось запитати Вас, чи не були б Ви готові скоротити новелу в кількох місцях, виключно самі описи. На нашу думку, гостріше зазначення акції не тільки б піднесло б мистецьке вражіння оповідання, але й зробило б його для друкування у нас далеко догіднішим…“[5, т.6, c. 96] Ці ж побажання безпосередньо вплинули на Франка і його стиль, а, відчуваючи час і його потреби, автор змінювався у своїй творчості разом з часом. Експресіоністичні риси знаходимо у романі „Перехресні стежки“ (образ божевільного сторожа Барана, смерть дітей у селі Бабинці, сон Євгена Рафаловича, фантасмагоричне видіння Реґіни), в оповіданні „Терен у нозі“ (образ загадкового потопленика), у „Великому шумі“ (образ кривавого ока, що наводить жах на пана Суботу, опис шлюбної ночі пані Жені), у новелі „На роботі“, „Наверненому грішнику“ (образ Василя Півторака), у „Панталасі“ (образ німого крику, ключника Спориша, малого Прокопа і сама естетика оповідання) , в оповіданні „Як Юра Шикманюк брів Черемош“ (образ Чорного та Білого, стани душі Юри й Мошка) та ін.

Варто звернути увагу на стильові константи експресіоністичних образів Франка, це:

усамітненість, відчуженість від інших людей (Баран, Реґіна, Юра Шикманюк);

використання символічних фігур (Панталаха, загадковий потопельник, втоплена жінка Барана, образ Кривавого ока) і діалоги-монологи з ними;

галерея облич у фантасмагоричних видіннях (у „Перехресних стежках“ Реґіна бачить Євгенієве лице, лице тітки, Ориськи, знову тітки; у „Великому шумі“ пан Субота проходить через схожу галерею: Кость Дум'як, громада „збунтована проти нього темними духами“, дочка Женя, голова пана Годієри);

душевні муки;

напруженість у побудові твору і його образній структурі;

матеріалізація візій, снів, спогадів, образів, аж до фізичного відчуття;

зображення болю, страждання і смерті;

Не можна висувати категоричні судження і давати однозначні оцінки щодо експресіонізму у творчості Франка. Експресіонізм — це тільки елемент у структурі ідейно-естетичної доктрини письменника, за своєю значимістю рівноправний з іншими елементами: реалізмом, романтизмом, імпресіонізмом, натуралізмом тощо. Дослідження, які проводилися в радянський час, трактували Івана Франка як представника критичного реалізму. Але всі напрямки в літературі, які виявляються в його творчості, мусять стати предметом аналізу теоретичних досліджень.

Голод Р. Натуралізм у творчості Івана Франка: до питання про особливості творчого методу Каменяра.— Івано-Франківськ, 2000.

Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили.— К., 1985.

Савченко С. Експресіонізм та експресіоністи. Література, мистецтво, музика сучасної Німеччини.— К., 1929.

Салига Т. Імператив (Літературознавчі статті, критика, публіцистика).— Львів, 1997.

Франко І. Зібр. творів: У 30 т.— Нью-Йорк, 1959.

Франко І. Зібр. творів: У 50 т.— К., 1978.

Черненко Олександра. Експресіонізм у творчості Василя Стефаника.— Сучасність, 1989.