Риси української ментальності в художній прозі Г. Хоткевича (Повість „Камінна душа“)

Всі публікації стосовно письменника: ГНАТ ХОТКЕВИЧ

У наші дні проблема національного менталітету стає все більш актуальною. Розбудова української державності нагально вимагає глибокого та об'єктивного вивчення особливостей нашого народу. А знання базових рис конкретної нації виконують прогностичну функцію, дозволяють, придивившись глибше до себе, зазирнути у майбутнє, адаптуватися до нього.

На сучасному етапі українська ментальність стала об'єктом дослідження багатьох вчених, зокрема, І.Грабовської[3], І.Лисого[6], А.Швецової[10] та ін. Деякі дослідники (О.Забужко[4] та М.Гончаренко[2]) говорять про взаємовплив національної ментальності та літератури. Про це писав ще М.Драгоманов, настійною думкою якого була необхідність пізнання нації через її культуру, літературу, усну народну творчість[7].

Особливості ментальності українців передали у своїх творах чимало письменників (Т.Шевченко, П.Куліш, Л.Українка, І.Франко, І.Нечуй-Левицький та ін.). Один із них -Г.Хоткевич, у якого зустрічаємо відображення характеру гуцулів, їх побуту та звичаїв („Камінна душа“, „Довбуш“, „Гірські акварелі“).

Специфічними рисами українського менталітету є „кордоцентризм“ (грецьк.cardia-серце та лат.centrum-осердя), індивідуальний підхід до тлумачення реальності та антеїзм (злитість людини з природою)[1]. Всі ці особливості яскраво простежуються в характерах героїв повісті Г.Хоткевича „Камінна душа“. Головна героїня твору Маруся — молода, жвава, привітна. Одружившись із о.Василем, вона швидко влилася в нове середовище. Але молоду жінку не влаштовує спокійне попівське існування, і вона втікає від свого чоловіка. „Хотіла лякати себе будуччиною, але картини виходили не страшні, блідонькі“[9,130]. Бачимо настанову на насолоду життям і самоформування, коли переживана мить стає такою, що дорівнює вічності. Емоції керують не лише Марусею, а й Дмитром, який, прагнучи слави, всенародної любові, робить чимало необдуманих вчинків. На основі „кордоцентричності“ українця формується ідилічне уявлення про нього як побожну (Катерина, баба Гафійка), сентиментальну та м'яку людину (о.Василь). Але саме звідси „брак раціональних елементів, дисциплінованості, вольового чину“[5,452]. У творі Г.Хоткевича спостерігається переакцентація питомого „кордоцентризму“, спрямування ментальної стихії емоційної напруги в доцільний дисциплінований потік. Це пояснюється тим, що головними героями твору є гуцули, які вносять певні корективи до української ментальності. Марусяк, Юріштан, Юрчик -натури бунтівничі, рішучі, вольові. Для перших двох характерні надмірна самовпевненість, егоїзм, жорстокість чи навіть деспотизм. Юрчик -своєрідний ідеал гуцула, романтичні пригоди не можуть порушити його внутрішній спокій.

Зі всіх змін інваріантним залишається архетип природи в ментальності українців. Вона уявляється не як храм чи безодня, а родове начало, материнське лоно[8,72]. У верховинців спостерігається особливе ставлення до землі та домашніх тварин, бо „весь добуток гуцула в маржині. Без неї гуцул ніщо, з нею -все“[9,31]. Для українця характерна заглибленість у природу, нерозривність мікро- та макрокосмосу [Див.8]. Чуттєве сприйняття навколишнього світу особливо притаманне українській жінці, і саме здатність до створення психологічно гармонійного середовища стає основою збереження роду і тієї стабілізуючої ролі, яку відіграє саме жінка в українській родині (образ баби Гафійки).

Отже, у повісті Г.Хоткевича „Камінна душа“ втілені такі провідні особливості української світоглядно-філософської ментальності, як „кордоцентризм“, індивідуалізм сприйняття та антеїзм. Власне національні риси характеру (ліризм, м'якість, доброзичливість) з виходом на загальнолюдські більше притаманні жіночим образам письменника, тоді як характери чоловіків здебільшого показані у протиставленні гуцульських рис (бунтівничість, рішучість, воля) загальнонаціональним (певна терплячість, очікування, пристосування).

Бичко І. Українська ментальність і проблема гуманізації національної вищої освіти // Розбудова держави.— 1993.— №3.— С. 58–63.

Гончаренко М. Життєвість національного // Сучасність.— 1993.— №2.— С.116-127.

Грабовська І. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру // Сучасність.— 1998.— №5.— С. 58–70.

Забужко О. Українство як філософська проблема на сучасному етапі // Слово і час.— 1992.— №8.— С. 29–35.

Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін.— К.:Академія, 1997.— 752 с.

Лисий І. Менталітет і духовна культура українців // Філософська і соціологічна думка.— 1995.— №11–12.— С. 37–59.

Соболь В. Дослідження витоків української ментальності // Слово і час.— 1992.— №8.— С. 42–45.

Українська культура: історія і сучасність.— Львів:Світ, 1994.— 456 с.

Хоткевич Г. Камінна душа.— К.: Дніпро, 1981.— 294 с.

Швецова А. Культурні проекції національного характеру // Сучасність.— 2000.— №7–8.— С. 123–134.