КОРОТКО ПРО МИКОЛУ КУЛІША

Всі публікації стосовно письменника: Микола Куліш

(1892—1937)

Найталановитіший український драматург XX ст. Його коротке творче життя перервалося трагічно — розстрілом. У творчості цього письменника гармонійно і природно переплелися реалістичне й романтичне, сатиричне і трагедійне начала; вічні загальнолюдські проблеми оригінально витрактовані на національному матеріалі. Миколу Куліша можна беззастережно поставити поруч найчільніших представників світової драматургічної класики.

Автор п'єс „97”, „Комуна в степах” (1924), „Отак загинув Гуска” (1925), „Зона”, „Хулій Хурина” (1926), „Народний Малахіт (1927), „Мина Мазайло” (1929), „Патетична соната” (1931), „Вічний бунт” (1932), „Маклена Граса”, „Прощай, село” (1933).

* * *

Темою Кулішевої творчості було ставання людини. Ця тема трагічна, і в усі епохи вона була и залишається такою. Куліш проніс її чесно. Він поставив її глибоко. Він не дав жодних розв'язань, програм і гасел, порад і рецептів. Його твори не були написані, щоб відповісти на питання „Что делать?”. Він не був ані Чернишевський, ані Ленін. Він був великий, без перебільшення геніальний письменник, і він знав чи відчував, що в деяких випадках безпорадність — двері до великого письменства. Він був також великій майстер, і тому він міг пропустити свою тему крізь різні жанри, від дон-кіхотіяни трагікомічного „Народного Малахія”, через грайливість і гумор „Мини Мазайла”, і через гелікони „Патетичної сонати” до елегії безнадійності в „Маклені Гросі”. <...>

Від критиків рівня і стилю Щупака пішла легенда, ніби Микола Куліш усю свою творчість присвятив національному питанню. Це стало його офіційним обвинуваченням, і він мусив сам ствердити це, як стверджувалося кожне офіційне обвинувачення. Але, на щастя, це неправда. Національне питання не грає жодної ролі в „Народному Малахієві”. „Мина Мазайло” бере цю тему тільки жартома. Якби „Патетична соната” була тільки про це, її б не ставив Таїров і інші російські театри, найменше в українському питанні зацікавлені. У „Маклені Грасі” справжня тема Куліша—тема людини стає на повним зріст і в повній оголеності, без усякого тла часу й побуту.

Можна Куліша розглядати з політичного погляду, як при бажанні можна все розглядати з цього погляду. Це модна хвороба нашого часу. Вислідом цього можуть бути тільки безконечні дискусії, що нікуди не ведуть.

Єдино значущий був Куліш без політики. І тому радянський режим його знищив.

(Шерех Юрій. Шоста симфонія Миколи Куліша//Ю. Шерех. Не для дітей: Літературно-критичні статті й есеї.— Н.-Й., 1964— С 81—82.)