ВІЧНОЖИВЕ СЛОВО ПОЕТА ( про М. Вороного)

Всі публікації стосовно письменника: МИКОЛА ВОРОНИЙ

Одна із строф вірша „Палімпсест” Миколи Вороного не тільки розшифровує його назву, а є й метафоричним ключем для розуміння життя й творчості талановитого поета:

Коли в монастирях був папірусу брак.

Ченці з рукопису старе письмо змивали,

Щоб написати знов тропар або кондак 1,

І палімпсестом той рукопис називали.

Та диво! Час минав — і з творів Іоанна

Виразно виступав знов твір Арістофана.

1Тропар, кондак — жанри християнських співів та віршів.

Більшовицька тоталітарна система по-насильницькому перервала життя Миколи Вороного, так само вбила його сина Марка, також поета, намагаючись під корінь вирубати давній український рід, знищити цвіт нашої нації. І батько, й син, й інші жертви сталінського геноциду добре розуміли, що імперські колонізатори із звірячою планомірністю знищують національно свідому інтелігенцію, аби поставити Україну на коліна.

Упродовж кількох десятиріч оббріхувалася творчість поета. Замовчувалося його слово, все чинилося, щоб „замінити” його витворами графоманів, та правду ніхто й ніколи не може знищити. До нас повернувся поет-патріот, для якого знедолена Україна завжди була, за словами Спиридона Черкасенка, заповітним садом, де „розквітали найкращі квіти рідної краси”. Власне, сама Україна сприймалася Миколою Вороним як „найвища краса, найдорожча, найсвятіша”.

Недарма Вороного називають співцем краси. Краса була і джерелом його творчості, і найголовнішим образом. Поет її бачив усюди: у чарах природи рідного краю, у високому земному призначенні людини, в її благородних почуттях. „Високих дум святі скрижалі, всі наші радощі і жалі, всі ті боління, і надії, і чарівливі гарні мрії” — ці мотиви визначають суть, сенс лірики й ліро-enocy Вороного, девізом котрого завжди було „йти за віком і бути цілим чоловіком”.

Цільність життя поета зумовила й цільність його поезії.