МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ - МИТЕЦЬ БАГАТОГРАННОГО ТАЛАНТУ

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ - МИТЕЦЬ БАГАТОГРАННОГО ТАЛАНТУ

Максим Рильський — український поет, публіцист, літературознавець, фольклорист, перекладач, академік — народився 19 березня 1895 року в м. Києві. Дитинство письменника пройшло в с Романівка на Житомирщині; деякий час він жив у родині Лисенків і Русових. Закінчив приватну гімназію, здобувши гуманітарну освіту, навчався в Київському університеті спочатку на медичному, а згодом на історико-філологічному факультетах.

Його найвідомішими збірками є „На білих островах” (1910), „Під осінніми зорями” (1918), „Синя далечінь” (1922), „Тринадцята весна” (1926), „Збір винограду” (1940), „Слово про рідну матір” (1942), „Троянди й виноград” (1957), „Голосіївська осінь” (1959), „Зимові записи” (1964).

Вже ранні вірші поета, що друкувалися в „Українській Хаті”, а також перші збірки привернули увагу читача досконалістю строфічної будови, простотою форми, яскравими епітетами:

На білу гречку впали роси,

Веселі бджоли одгули,

Замовкло поле стоголосе

В обіймах золотої мли.

Рильський належав до групи неокласиків, до якої входили відомі українські письменники Микола Зеров, Павло Филипович, Юрій Клен і Михайло Драй-Хмара. Неокласики, послідовно дотримуючись національного спрямування, орієнтувалися на кращі зразки античної літератури, плекали класичні форми поезії. Звідси звертання Рильського не лише до античних і середньовічних сюжетів („У теплі дні збирання винограду*, „Діана”, „Трістан коня сідлає”, „Прочитавши Містралеві спогади”), а й до відповідних поетичних форм, зокрема сонета, рондо, октави, гекзаметра, що створюють спокійний, епічно-розмірений настрій.

Читачів вражала своєю силою пейзажна та інтимна лірика поета („Вже червоніють помідори”, „На білу гречку впали роси”, „Яблука доспіли”, „Поцілунок”). А як щиро та безпосередньо і водночас по-філософськи Рильський сприймає світ, передає гармонію людини з природою:

Ластівки літають, бо літається,

І Ганнуся любить, бо пора...

Поступове згасання Рильського як поета розпочалося одразу після піврічного ув'язнення 1931 року (тодішня влада знала, коли заарештувати, щоб найболючіше вразити,— митця забрали у день народження, 19 березня!). Внаслідок переслідувань з'являється його прокомуністична збірка „Знак терезів” (1932).

Лише в 1941 році, на початку Великої Вітчизняної війни, знову на всю могуть зазвучав голос поета-патріота в поемі про Україну „Слово про рідну матір”, до речі, також незаслужено підданій критиці лише за те, що в ній не змальовано постаті „батька всіх народів”. Піднімала дух наших воїнів у боротьбі з фашистами також поема „Жага” (1942), сповнена оптимізму, високого патріотизму й любові до рідної України:

І вірю, нене, до загину, Що зійде промінь у долину. Неначе шабля золота,— І в заповідану годину В прозору тишу голубину Ти зійдеш, рідна, із хреста.

Як блискучий перекладач Рильський багато зробив для кращого пізнання культур інших народів, відтворюючи українською мовою світову класику: „Панна Тадеуша” Адама Міцкевича, „Мізантропа” Жана Баті-ста Мольєра, „Орлеанську діву” Вольтера, антологію французької поезії, разом із Павлом Карманським — „Божественну комедію” Данте Аліг'єрі тощо,

Сергій Єфремов свого часу писав, що Рильський „являє собою зразок справді культурного поета, в одному рядкові якого більше змісту, ніж у цілих купах задрукованого паперу в декого з галасливих „Гомерів революції”. І в цьому переконують не лише його ліричні твори і рядки вже згаданої поеми „Слово про рідну матір”, а й ряд поезій, де автор вболіває за стан рідної мови, виступає на захист її перед русифікаторами і закликає боротись за її чистоту („Мова”, „Рідна мова”):

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде...

Важливими для Максима Рильського були питання місця і призначення поета в житті суспільства, його громадянської відповідальності перед епохою, своїм народом.

Погляди письменника на мистецтво слова, в якому він черпав поетичне натхнення, відтворено у вірші „Поетичне мистецтво”:

Слова повинні буть покірні

Чуттям і помислам твоїм,

І рими мусять бути вірні,

Як друзі в подвигу святім.

Свій парус ладячи крилатий,

Пливти без компаса не смій!..

Світ по-новому відкривати,

Поете, обов'язок твій!

1997 р.