Загадка дійових осіб у новелі „Intermezzo” Михайла Коцюбинського

Всі публікації стосовно письменника: МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

Урок — літературознавче дослідження

В. Градовська,

викладач Черкаського політехнічного технікуму

Мета: розкрити особливості імпресіоністичного стилю М.Коцюбинського; допомогти розібратися у своєрідній образній системі; з'ясувати причини настрою ліричного героя, його подібність з автором; подати один із способів психофізіологічної розрядки — спілкування з природою наодинці; прищеплювати любов до природи, виховувати вміння знаходити й розуміти прекрасне в різних видах мистецтва.

Обладнання: портрет письменника, репродукції пейзажних картин, текст твору.

Роздатковий матеріал: таблички „Імпресіонізм як літературно-мистецька течія модернізму”.

ТЗН: магнітофон.

Хід уроку

I. Організація роботи студентів

II. Оголошення теми, мети уроку

III. Емоційно-розумова діяльність

Прослуховування уривка в магнітофонному записі: „Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів...” до слів: „Се було прекрасно”.

IV. Експрес-опитування і коментар

1. Яку картину ви уявили, слухаючи цей уривок?

2. Які образи переважають у ньому — зорові чи слухові?

(Образи зорові, створювані за законами малярства, зливаються з образами звуковими, слуховими, єднають словесне письмо з музикою, так створюється та чарівна гармонія, котра дає підстави вважати автора новели одним з найкращих пейзажистів у всесвітній літературі.)

3. Яке враження справив на вас твір?

(„Intermezzo” — твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості самого Коцюбинського та й у всій нашій літературі. У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів та полілогів, які пожвавлюють сюжет.)

А що ж є?

(Є царство природи, панування Божої краси, розкіш барв і велич рідної землі. Все це об'єднує в одне ціле зболене авторське „Я”, яке в обіймах природи шукає свого зцілення.)

4. Відомо, що тема твору завжди прихована в його назві.

Що означає слово „intermezzo”?

(„Intermezzo” — слово італійське, в буквальному перекладі означає „перерва”. Так називали в 17 ст. невеличкий музичний твір, що виконувався в перерві між актами трагедії, а пізніше — опери. Потім так стали називати самостійні фортепіанні п'єси.)

Коментар. Коцюбинський вжив термін „intermezzo” в переносному значенні. Це не просто перерва, перепочинок ліричного героя твору на лоні природи. Це втеча від людини і повернення до неї, з одного світу письменник потрапляє до іншого, відпочиває. Під час цього перепочинку він слухає симфонію поля, хор жайворонків — музику природи, яка оздоровила його, дала натхнення для нової праці і життя.

Звучить у магнітофонному записі музика.

5. Хто ж він, ліричний герой „Intermezzo”? (Сам автор.)

6. Коли написана новела?

7. Назвіть відомі вам новели Коцюбинського й охарактеризуйте епоху, коли вони були написані.

(„Він іде”, „Невідомий”, „Подарунок на іменини”, „Persona grata”, „Intermezzo”.)

Епоха після революції 1905-1907 pp. Це епоха репресій, чорносотенний терор. Скрізь лютували каральні загони і військово-польові суди. Вони жорстоко розправлялися з усіма, кого підозрювали в причетності до революційного руху. Тисячі учасників революції було страчено, десятки тисяч засуджено, заслано на каторгу. Тюрми були переповнені. Царський міністр Столипін дістав прізвисько „вішатель”, а шибениці народ охрестив „столипінськими галстуками”. Були й самосуди: стріляли, вішали, били.

М. Коцюбинський болісно переживав страждання народу. Та і його життя було сповнене всяких негараздів і випробувань: постійний нагляд жандармів, обшуки, виключення з „Просвіти”, яку очолював. Культурно-освітня діяльність товариства занепокоїла Чернігівського губернатора і жандармів, що спричинило звинувачення в революційній пропаганді. Слабке здоров'я, матеріальна скрута, хиткі сімейні стосунки з дружиною Вірою Дейшею, бажання одружитися з коханою жінкою Олександрою Аплаксіною, молодою співробітницею статистичного бюро Чернігівського земства, яка ввійшла в його життя і цілковито оволоділа серцем і думками. Негативне ставлення до цього дітей.

У листі до письменника Миколи Чернявського Коцюбинський писав: „Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу спати, ані їсти. Ледве пишу до вас.”

А ось думки, висловлені письменником у листі до Володимира Гнатюка: „Взагалі переживаються подлі часи. Суспільність, забита, залякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею”.

Вкрай виснажений службою, громадською роботою, політичними обставинами, знесилений хворобами, Коцюбинський мріяв про відпочинок. Що ж його так мучило?

Нескінченні „треба” і безконечні „мусиш” додавали муки. Душа митця як наповнена по вінця чаша. Потрібні зміни, бо надто втомився. Потрібний відпочинок, перерва, intermezzo. Лікар порадив побути на лоні природи. Відомий меценат Євген Чикаленко, друг письменника, запропонував йому відпочити у нього в маєтку. Письменник їде у 1908 р. в с. Кононівку біля Яготина, на Полтавщину (тепер Київська область), де і прагне побути на самоті з собою, віддатися своїм мріям та думкам. 18 червня 1908 р. він прибув у Кононівку. Це стало поштовхом для написання поетичної новели — зразка світового масштабу — „Intermezzo” з посвятою кононівським полям. У ній яскраво відбилися риси імпресіонізму.

8. Розгляньте таблички „Імпресіонізм як літературно-мистецька течія модернізму”.

Що таке імпресіонізм?

(Імпресіонізм став вагомим компонентом європейського мистецтва.)

9. Які характерні риси (ознаки) імпресіонізму?

(Записати у зошити).

10. Назвіть представників імпресіонізму в образотворчому мистецтві, у музиці, у світовій літературі.

Враження від творів імпресіоністів були різні. Одним подобалось, більшості — ні. Але байдужим не залишався ніхто.

V. Робота з текстом. Розкриття образів-сим-волів, жанрових особливостей новели

Визначення жанру новели.

Новела — це різновид оповідання, невеликий за обсягом прозовий твір, для якого характерні такі ознаки: а)глибокий психологізм; б)лаконізм; в) несподівана кінцівка.

Ця новела — своєрідна стенограма психологічного стану ліричного героя, його почувань, настроїв. Людина, втомлена важким одноманітним життям, втікає від залізної руки міста; „Я утомився. Мене втомили люди.” В імпресіоністичному творі визначальним є настрій, емоційний тон, викликаний побаченим, а не сюжет, як ми спостерігаємо на прикладі новели.

Сергій Єфремов назвав новелу „Intermezzo” поемою душі.

Отже зрозуміти, що керує діями письменника, його почуттями і помислами, що робиться в його душі, як у ній співіснують щастя і горе, як митець бачить світ — це і є головною метою наших досліджень. Досягти цієї мети ми зможемо через розгадку дійових осіб твору.

— Назвіть дійових осіб новели.

Це незвичайні дійові особи. Вони алегоричні, символізують складну боротьбу в душі героя. Вона і є місцем їх дій. Твір умовно поділений на частини.

— Прочитайте, які заголовки ви їм дібрали.

1. Втома.

2. Втеча — Дорога.

3. Тиша — пітьма і крок до світла й голосу.

4. „На небі сонце — серед нив я”.

5. Спокій входить у душу.

6. „Сонце! Я тобі вдячний”.

7. Відчуття зв'язку з землею.

8. Про що співали жайворонки?

9. Передчуття змін.

10. Зустріч з селянином.

11. Прощайте, ниви.

Перша з дійових осіб названа автором „Моя утома”. Чим вона зумовлена?

Коментар. Важка втома висмоктала любов з душі ліричного героя, поселила в ній роздратованість і знервованість. Так сталося тому, що справжній митець не поділяє бід на людські і власні. Він переживає за все, а це не легко.

— Якою є атмосфера на початку твору?

(Похмура, ліричний герой виснажений важкою роботою, громадськими справами, боротьбою, яку йому доводиться вести, щоб запобігти людському горю.)

— Як ви розумієте зміст метафори „залізна рука міста”?

(Залізні конструкції є основою кожного міста, замість землі — холодне каміння, холод і замкнутість у серцях його мешканців, цивілізація приречена на загибель, екологічна катастрофа неминуча.)

— Яка з картин відповідає фрагменту, що ми проаналізували? (№3.)

— Про що йдеться у наступній частині? (Втеча — Дорога.)

— Що доповнює образ залізного монстра? (Потяг.)

— Чи вдалося б ліричному героєві відпочити у межах міста?

— У місті панує закон, суть якого полягає в одному слові — „треба”. Як ви це розумієте?

Коментар. Ліричний герой свідомо тікає від „залізної руки міста”, від болю й горя, від злості й мерзенних вчинків людей, від жаху й бруду їхнього існування лише на певний час і опиняється серед тиші — пітьми — і крок до світла й гомону. „Залізна рука міста” змінюється тишею і темрявою — злиття зорових і слухових образів.

Сірість залізного міста, що проникла і в душу героя, змінилася білим кольором: „Білі стіни будинку вертають мені притомність”.

— Кому заздрить герой?

(Планетам. Бо, вони мають орбіти, їм ніщо не заважає.)

А далі Коцюбинський порушує проблему взаємозв'язків художника і суспільства.

— Чи може митець втекти від проблем? (Ні.)

— І тут постають символічні образи „білих мішків”.

Що це за образи?

Коментар. Це образи повішених учасників революційних подій 1905-1907 pp., яким перед стратою, щоб не видно було мук, накидали на голови мішки.

Автор не може забути тих нещасних жертв.

— Знайдіть у творі ці образи, прочитайте.

„Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку від солдатської кулі, а се ви...сухі препарати, вас завивали у білі мішки, гойдали на мотузках в повітрі, а потому складали в погано прикриті ями, звідки вас вигрібали собаки...”

Коментар. Але душа ліричного героя вже пересичена муками, відбувається гальмування, письменник не може так страждати, інакше помре. Проте йому тяжко бути байдужим. Епізод зі сливами, з позіханням виводить автора з рівноваги. Він болісно реагує на все. Людське горе вражає його чутливу душу. Але сприймати його він більше не може, його душа, серце, нервова система гранично напружені. Напруження. Найвище — на межі психічного захворювання, на межі життя і смерті, насамперед психічного життя. Свідомість героя на грані роздвоєння.

Конфлікт у творі досягає кульмінації на початку новели: „Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть”. А далі — основна частина її — показ спаду конфлікту. І зникає він сам по собі.

У центрі конфлікт між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. І навіть почасти переходить, коли його починають жахати тінь від людини, порожня вечірня кімната, де все сприймається як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих 12 повішених, звістку про яких він заїв сливою. „Ви бачите, я навіть не червонію...”, тобто, „ви бачите, до чого я дійшов” — каже герой.

Отут і розкривається філософсько-психологічна проблема „Митець і суспільство” — митець у критичній, екстремальній ситуації, що склалася внаслідок тих соціальних умов, які склалися після поразки революції.

Отже, перша група образів — це „Моя утома”, „Залізна рука города”, „Людське горе”.

Друга група образів контрастна до першої: сонце, ниви у червні, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки.

Перша група пов'язана з важкими почуттями героя, мінорна тональність. Друга група — з мажорними, оптимістичними почуттями.

Автор перебуває на межі життя і смерті, але: „Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах. Уявляється раптом зелений двір — він же поглинув мою кімнату, — я зіскакую з ліжка і гукаю в вікно до зозулі: „Ку-ку...ку-ку...Добридень!”

— Чому ліричний герой привітав зозулю?

(Вона є суто народним образом-символом і пророкує стомленому митцеві ще багато літ, щастя, вселяє надію на життя. Це дуже гарна прикмета.)

Образ сонця народжується з пітьми: „Погашу лампу і сам потону в чорній пітьмі.”

„Розплющую очі.” — „Ах, як багато всього: неба, сонця, веселої землі!” Але поки що образ сонця органічно не входить у настрій героя, навіть дисонує, протиставляється йому.

„Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах”...

— Що символізують собаки?

(Три вівчарки символізують різні прошарки населення. Пава — дворянство, Трепов — жандармерію, вона мала прізвище міністра ВС, який підписував смертні вироки селянам. Оверко — принижене і втомлене селянство, якому досить дати волю — і воно не кинеться ні на кого.)

— Чи можна провести паралель між ліричним героєм та вівчарками?

(Безумовно, адже вони були на припоні. Героя тримала, наче ланцюг, залізна рука міста, роблячи його злим, знервованим, втомленим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.)

— Який заголовок дамо наступній частині твору?

(„На небі сонце — серед нив я.”)

— Прочитайте уривок з твору: „Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом”.

— Коли письменник опинився за містом, серед природи, то що він побачив?

(Уперше помічає, як всього багато: неба, сонця, веселої землі.

Краса світу ще існує незалежно від героя, вона ніби протистоїть йому: „На небі сонце — серед нив я”.)

— У цій новелі велику роль відіграє колористика. За допомогою вдало дібраних барв автор передає дивовижну красу природи. Яка картина найкраще відтворює цей пейзаж? (№ 14.)

— Прочитайте уривки і скажіть, які художні засоби використовує письменник? Які вам найбільше сподобались? Назвіть їх.

(„Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками звуків, покошланим шумом. Такий він гарячий...”

Коцюбинському вдалося передати постійну змінність краєвиду, його динамічність, а також найтонші, майже миттєві порухи психіки героя, його враження, переживання, перепади настрою. Все це притаманне імпресіонізму.

Отак поступово прогулянка в полі, споглядання загадкового й чарівного світу природи відновлюють сили ліричного героя. Запахи, голоси, кольори природи все більше проникають у його душу, заповнюють її мажорним, оптимістичним настроєм:

„Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. І повні очі сяйва сонця”... Митець зливається з природою, вона має оздоровлюючий вплив, благотворний.

Сонце змінює не тільки настрій героя, воно просочується у глибину його серця, переповнює все його єство, надає якогось іншого сенсу його буттю.)

— А що ж символізує сонце? Підтвердіть цю думку уривками з тексту.

(Це образ вічності й космічної енергії. Багато критиків говорили про Коцюбинського як про сонцепок-лонника. )

— Кононівські поля показані саме в червні. Чому?

(Молоді паростки символізують життя, в цей час у них починають інтенсивно пульсувати соки, а саме цього не вистачає ліричному героєві. Яскраво-зелений колір добре впливає на нервову систему людини, заспокоює, знімає напруження. Та ще й у полі — простір, безмежність, свобода, злиття із Всесвітом через небо.)

— Як же „поводяться” в цей час інші дійові особи, зокрема птахи? Простежимо поведінку жайворонка й зозулі. Але зазначимо, що вони виграють симфонію полів.

— Чому спів жайворонка асоціювався у героя з арфою?

(В античній міфології бог Аполлон — покровитель мистецтва — чудово грав на арфі. Тому спів маленької польової пташечки порівнюється з божественною музикою, яку можна слухати день і ніч. Неповторна пісня жайворонка зливається з симфонією полів.)

— Що символізує жайворонок? (Це образ натхнення.)

— Яка роль образу ночі?

(Образ ночі надзвичайно вдався автору. Це символ краси, одухотвореної Богом.)

— Давайте глибше розкриємо образ зозулі.

(Це ще й образ часу. В третьому фрагменті новели голос зозулі прикметно започатковує відлік нового періоду в житті героя.

„Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу по травах!”

Герой енергійно відгукується на зміни (час лікує).

У п'ятому фрагменті зозуля вже „найближча приятелька” героя, бо чітко, розмірено та спокійно відраховує час і цим „дає настрій” йому. Про час, який заліковує душевні рани, час, утілений в образі зозулі, сказано в новелі ще й так: „Твоє журливе „ку-ку” спливало, як сльози по плакучій березі, і зливало мою утому”. Порівняння „як сльози” підкреслює катарсисне значення часу.

Багатоголосся природи з окремих, спочатку несміливих, партій зливається в мажорну оптимістичну симфонію.)

— А що ж відбувається з іншою дійовою особою — „утомою”?

(Під тиском життєстверджуючих сил природи „утома” поступово відступає.)

— Остання дійова особа, з якою зустрівся головний герой, — людське горе. Чи готові вони до цієї зустрічі?

— Звідки довідується автор про людське горе? Що воно символізує?

(Людське горе символізує становище народу, для якого митець і натягував струни своєї душі.)

— Передайте зміст розмови ліричного героя із селянином.

(Селянин повідомляє страхітливу інформацію не повністю, а болючими імпульсами:

„П'ятеро дітей голодних чомусь не забрала гарячка”. „Раз на тиждень б'ють людину в лице”. „Найближча людина готова подати”. „Між людьми, як між вовками”.)

— Як сприймає цю інформацію письменник?

(Вона його вже не лякає. Він готовий іти між люди. „Вже натятися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них!”)

— Як ви розумієте слова: „Погаси сонце й засвіти

друге на небі”? Про що це свідчить?

(Це свідчить про повне нервове і настроєве відродження ліричного героя, готовність його до праці, творчості.

Кінцевий акорд є мажорним, оптимістичним. „Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...”)

Звучить музика і перегукування птахів.

Ось ми й знайшли ключ до розгадки дійових осіб у новелі „Intermezzo”.

— Що ж було сценою для їх взаємодії?

(Це душа героя з її болями і радощами, з утомою та надією, вірою в перемогу світлих ідеалів.

Зміст новели — своєрідна поетична кардіограма внутрішнього світу митця.)

— Чи змінились ваші враження від твору після його аналізу?

— Які фрагменти новели вам найбільше сподобались і чому?

— Як ви ставитесь до краси природи?

— Якими засобами і способами її можна передати? Якими видами мистецтва?

— Яка з картин найбільше підходить за змістом до новели „Intermezzo”?

— Яка ж роль описів природи у творі?

(Це один із способів психофізіологічної розрядки — спілкування з природою наодинці. Чи варто на природу брати магнітофон, різні плеєри і т. ін.?

Часто ми проходимо повз красу, не помічаючи її. А Коцюбинський міг у буденному побачити красиве і передати засобами художнього слова.

Письменник був справжнім живописцем-акварелістом. Він справді вмів малювати й фарбами. Але можливості художнього слова набагато ширші порівняно з живописом. Живописець фіксує один момент, а майстер слова може намалювати картину у змінах, у розвитку. Не можна зобразити, наприклад, пензлем: „Бачу, як синє небо надвоє розтягли чорні дихаючі крила ворони. І від того — синіше небо, чорніші крила”, „одна хвилина темного горя — і вмить усміхнулося направо, усміхнулося наліво — і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба”.

Кожна людина здатна по-справжньому захоплюватися красою природи, яка впливає на душу людини, заспокоює її, одухотворяє, виліковує.

Імпресіонізм як напрям був неоднорідним,вступав у взаємодію з іншими напрямами модернізму — символізмом. У творчості Коцюбинського, що сформувалась на ґрунті традицій літератури XX ст., він розвивається до реалістичного типу художнього мислення. Ми бачимо реалістичну картину Божої краси природи.

VI. Підсумки заняття

Виставлення оцінок, мотивація їх.

Домашнє завдання: прочитати „Тіні забутих предків”.