Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Куліш Микола

Художнє відтворення проблеми українізації в п'єсі Миколи Куліша „Мина Мазайло”

Т. Чєшуріна,

вчитель-методист Української гімназії № 1

Іллічівськ

Мета: поглибити знання учнів про творчість М. Куліша; розвивати навички аналізу драматичного тво-ру; вміння зв'язно й грамотно висловлювати свої думки, виховувати в учнів самоповагу.

Обладнання: портрет письменника, п'єса „Мина Мазайло”, ілюстрація із зображенням лелек, що пориваються до сонця.

На дошці чи плакаті записані дійові особи п'єси.

Епіграф на дошці:

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина.

Ліна Костенко

Хід уроку 1.

Літературна розминка

Літота, алітерація, асонанс, бурлеск, анафора, тавтологія, шовінізм, пірихій, спондей, анапест, манкурт, афоризми, мартиролог, речитатив, оксиморон, тропи, геонім, криптонім (С.)— Стефаник.

Остап Вишня (Павло Губенко) — автоніми

Василь Барка (Очерет, Іван Вершина)

Микола Хвильовий (Фітільов)

Олександр Олесь (Кандиба)

Володимир Малик (Сильченко)

Марія Заньковецька (М. Адасовська)

Панас Мирний (Рудченко).

II. Оголошення теми і мети уроку

Вивчаючи зміст твору М. Куліша „Мина Мазайло”, характеризуючи образи п'єси, ми повинні дати відповідь на питання, яке поставив автор у п'єсі: бути чи не бути українській нації?

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя. Так повелося, що майже всі п'єси М. Куліша (крім, може, найпершої — „97”) потрапляли на сцену „зі скрипом”. П'єса „Мина Мазайло” стала щасливим винятком: її не тільки одразу дозволили ставити в театрі, а й дали комедії категорію „А” — найсприятливішу для повсюдного оприлюднення.

У Києві її поставив Гнат Юра, у Харкові — Лесь Курбас.

Відомий літературознавець Лесь Танюк зазначав: „Так само тріумфально було її знято наприкінці 1930, коли процес українізації пішов на спад, коли репліками з п'єси заговорив народ”.

— Життя розпорядилося, що згодом усі вони — і залюблені у „Мину Мазайла”, і жорстокі огудники п'єси були однаково репресовані й зустрілися на Соловках.

Як страшно оре історичний плуг! Ясі скарби були — були і зникли! В глухі часи загострюється слух, В епоху гласності усі до всього звикли.

— Пригадаймо цинічний вислів міністра внутрішніх справ Валуєва 1863р.: „.. ніякої малоросійської мови не було, нема й не може бути”. Яке блюзнірське знущання з поетичної мови великого народу!

Тотальна русифікація уже наприкінці 20-х сягнула свою апогею. У мовному питанні більшовики перехопили від царизму естафету русифікації України.

М. Куліш розгадав політику більшовизму, спрямовану на знищення української національної культури. Українізація з 1923р., як рентгенівське проміння, висвітлила, наскільки українське суспільство готове бути Україною.

Літературний диктант

1. Через що посварилися й образили одна одну мати і Рина? (Через телеграму тьоті Моті в Курськ.)

2. Яке завдання дала Рина подрузі Улі? (Закохати в себе Мокія.)

3. Що хотів додати до свого прізвища Мокій? (Загублену половинку — Квач.)

4. Як Мокій намагався довести, що Уля — українка? (Через антропологію.)

5. Що говорив Мазайло про українізацію? (Це спосіб зробити його другосортним.)

6. Які думки про українізацію висловлював дядько Тарас? (Виявлять українців і знищать.)

7. Чиєю вигадкою вважала українську мову тьотя Мотя? (Австріяцькою.)

8. На чиєму боці опинився дядько Тарас при голосуванні? (Тьоті Моті, Мазайла.)

9. Що говорив про прізвища в майбутньому комсомолець Губа? (Буде всесвітня нумерація.)

10. Хто відвідав у маренні Мазайла? (Діди Запорожець, Чумак, Селянин.)

11. Хто такі селяни, за висловом тьоті Моті? (Не українці, а мужики.)

12. Чим закінчується комедія? (Мазайла звільняють з посади.)

М. Куліш спрямував перо сатири на міщанство, яке, на думку автора, гальмує процес українізації, тому автор сам визначив тему твору: „міщанство й українізація.”

Схарактеризуємо головні образи п'єси, які допоможуть відповісти на запитання, поставлене автором у п'єсі.

IV. Характеристика персонажів п'єси

У п'єсі діють лише негативні персонажі чи є й позитивні?

Мина: 1) Який він у сім'ї? (Грубий, деспот. „Заставлю! Виб'ю з голови дур український. А як ні — то через труп переступлю. Через труп !... або уб'ю! Вижену з дому!”)

2) Компетентний в українській історії? (Слово українець — страшне і незрозуміле, краще малорос. Цитата: „Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української — і це наша мало російська трагедія”.)

3) Ставлення до українізації.

(„Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади.”)

4) Що навіяло Мині страх перед зрадою предківщини? (Генетична пам'ять.)

Інсценізація уривка п'єси.

5) У якій сцені автор показує безглуздість Мининої мрії? („Помер Мазенін Мина Маркович”.)

6) Як закінчується історія Мазайла? Прочитати. („Німою” сценою і повним крахом Мини.)

7) Мина — українець чи малорос? Яких ви знаєте літературних попередників цього персонажа? (Карпенко-Карий „Мартин Боруля” (Беруля), Мольєр „Міщанин — шляхтич” (Журден). Вони, як і Мина Мазайло, не розуміють свого смішного становища, а засліплені бажанням стати „порядними” людьми.

Риторичним буде запитання: Мина — позитивний герой?

Мокій. Має глибокі знання з української історії, літератури, фольклору, відчуття мови. Він романтик. Але коли говорить дівчині замість слів кохання („давайте я вас українізую”), то виглядає смішним, справді „вдареним мовою”. У суперечках з батьком — грубий, жорстокий, нестриманий. У нестямі кричить: „З новим прізвищем у криницю!” Любов до свого викликала в нього нехіть до іншого, „чужого”.

Отже, Мокія не можна назвати позитивним героєм. А що, як і його друзям-комсомольцям, заманеться йому втілити в життя ідею „всесвітньої нумерної системи.” А таки заманеться.

Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва — рідна сестра дружини Мини, живе в Курську.) її „афоризми”-репліки смішні і страшні. (Харків — нащо ви нам істортіли город). В українській опері „Тарас Бульба” артисти співають по-українськи. „Єто же просто безобразіє!” Українська мова — „австріяцька вигадка”. Залізна логіка: „Да этого не может бить, потому что этого не может бить нікада”. Ім'я „тьотя Мотя” в народі сприймається як прізвисько.

„По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной”. Уособлює російський шовінізм: „Це ви серйозно, чи по-вкраїнському?”

Дядько Тарас з Києва. Гірке й страшне передбачення: „їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було ...”

„Подумай, Мокію, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище...”

Дядько виявляється слабкішим за тітку Мотю і покладається на її милість, слабохарактерний, тьотя Мотя зробила з нього лакея.

Отже у п'єсі діють лише негативні герої.

Підсумкова бесіда: 1. Як ви розумієте такий вислів про п'єсу „Мина Мазайло”: „Комедія доби стає трагедією доби”? („Ще як підходив до загсу — думалось: а що, як там сидить не службовець, а українець? Почує, що міняю, так би мовити, його українське і заноровиться. На зло тобі, заноровиться”.

З діда-прадіда Мазайло-Квач так люто ненавидить свій народ. Це вже не комедія, а трагедія.)

2. Чому М. Куліш обрав для свого твору жанр комедії? (Бо що, як не сміх, може найдошкульніше вдарити по мазайлах, які роду свого цураються.)

3. Наскільки реалістичним є кінець комедії? Мина — пристосується і випливе, бо українізація — мильна бульбашка, просто він не вгадав, звідки подме вітер.

4. Чому п'єсу називають „філологічною”?

5. Наскільки проблема українізації, порушена М. Кулішем, актуальна нині, у час відродження та державотворення?

Висновок. Не перестаєш дивуватися: хто ж постарався, щоб людина так відверто зреклася природних пракоренів і навіть цинічно хизувалася відступництвом?

Порушуючи питання національного відродження України, автор пробуджує почуття національної самоповаги. Він спонукає нас думати над тим, як відстояти мову, культуру, історію, як відродити Україну.

Прикро зізнатися, але й зараз живуть такі „мазайли”, які соромляться свого походження, своєї нації. Чи чуєте ви українську мову у транспорті, в магазині, на вулиці? Не ту, яка лунає з приймачів, а живу мову, мову спілкування. Мабуть, дуже рідко. Чогось наші сучасники забувають про своє коріння, генетичну пам'ять.

Слово про мову (повідомлення учня)

Що ж таке рідна мова? Яку мову вважати рідною? Хоч один підручник української мови для шкіл дасть відповідь на це питання? Не знайдемо ми відповіді на нього ні в підручниках мовознавства, ні в багатьох словниках. Визначення рідної мови є у Д. Розенталя і М. Теленкової „Язык, усваиваемый ребенком в раннем детстве путем подражания окружающим его взрослым”. Але воно не дає вичерпної відповіді на поставлене запитання. А як же бути, коли дитина з раннього дитинства виховувалась у чужорідному мовному середовищі? На жаль, багато мовознавців забуває про те, що рідна мова закладена в людині генетично. Сучасна електроніка фіксує особливості національного плачу новонародженої дитини.

То чи маємо ми право байдуже ставитись до свого національного генетичного коду? Чужа мова, насаджена в ранньому віці, гальмує розумовий розвиток дитини: „… учені підтвердили геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений у XVIII ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку і генетично передається від батьків до дітей. Навчання мови — це як розшифрування коду. Мало того, мозок людини має ділянки, функціональне призначення яких запрограмоване на майбутнє”. Як твердив видатний мовознавець Олександр Потебня, мислення дитини повинно формуватися на ґрунті рідної мови, і поки воно не дозріло, поки не сформувався остаточно мовно-розумовий апарат, двомовність є шкідливою. Давно помічено, що маленькі діти коли вчаться розмовляти, самі створюють слова та їх форми іноді несвідомо за принципами давньоруської мови. Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів онукам. Павло Мовчан пише у своїй статті: „Мова — це п'ята ефірна стихія, яка облягає національний простір, і зменшення її сфери призводить до утворень своєрідних озонних отворів, через які вривається чорна енергія, що деморалізує народ... Мова — це певним чином і антропологія. Зміна мови не може не позначитись на зміні антропологічного типу. Зменшується об'єм пам'яті, відповідно зазнають змін і півкулі мозку. Якщо замість 40 найменувань криги у балкарців чи 30 назв снігу у ненців вживається лише одна — просто „сніг”, і просто „крига”, то, зрозуміла річ, це не може не позначитись на всіх параметрах того чи того генотипу”.

Теза про існування двох „рідних мов”, що насаджувалися всім поневоленим народам, за своєю сутністю є ан-тилюдською і протиприродною. Двох рідних мов не існує, як не існує двох рідних матерів. Отож „не цурайся Роду свого, його Звичаю та Мови; бо рідна Мова і Звичай зберігає енергію нації”.

Ось що таке рідна мова. Пам'ятаймо про це!

На прикладі комедії, яка сталася з Мазайлом, виходить, що справа зовсім не в прізвищі, а у світогляді людини. А світогляд Мини обмежений, вузький. Прочитати с.54 (Літературна крамниця).

Які знайомі слова! Здається, сказані вони не близько сімдесяти років тому, а нині. Скільки ще таких „мазайлів”, що соромляться говорити рідною мовою, навіть насміхаються з неї, хоча там, де потрібно, вигідно, виголошують „правильні” промови і виступають нібито на захист державної мови.

І доки будуть жити Мини, що роду не пам'ятають, буде ця п'єса актуальною. Тож, як говорив незабутній Остап Вишня, „читайте „Мину Мазайла”, товариші!” Бути чи не бути? Вигнали — значить бути. Бути — чистоті мови, совісті, генетичній пам'яті, самоповазі.

VI. Домашнє завдання.

Прочитати п'єсу І. Кочерги „Ярослав Мудрий”, підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях І. Кочерги.




На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.