ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК

(народився 1939 р.)

Майбутній письменник народився в м. Житомирі в родині шевця. Закінчив середню школу і вступив на історико-філософський факультет Київського університету. З 1963 року працював у Житомирі кореспондентом газети „Молода гвардія”. Восени його, на той час уже відомого письменника, забрали до армії. Служив під Мурманськом. Після демобілізації 1965 року працював у методичному відділі історичного музею при Києво-Печерській лаврі.

Перші новели В. Шевчука були опубліковані в газетах та журналах ще в студентські роки. Окремі ж збірки повістей та оповідань змогли вийти лише в кінці 60-х років — „Серед тижня” та „Середхрестя”. Перший роман письменника „Набережна, 12” (1968) викликав зливу негативних відгуків. Тому більше десяти років йому довелося писати твори, складаючи їх у шухляду власного стола. Зайнявся науковою роботою, досліджував як історик українське бароко, перекладав. Опубліковані на початку 1980-х років твори „На полі смиренному”, „Дім на горі”, „Дзиґар одвічний”, „Три листки за вікном” принесли В. Шевчуку славу одного з найталановитіших представників української інтелектуально-філософської, психологічної прози. Роман „Три листки за вікном” удостоєний Державної премії України ім. Т. Шевченка.

Письменник продовжує літературну працю, видав повісті „Початок жаху”, „Чортиця”, „Місяцева зозулька з ластів'ячого гнізда”, „Горбунка Зоя”, „Срібне молоко”, епопею „Стежка в траві”, роман „Юнаки з огненної печі”, досліджує творчість Т. Шевченка, М. Філянського, В. Підмогильного та ін. Його твори перекладені англійською, польською, словацькою, російською, литовською, грузинською та іншими мовами народів світу.