ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

(народився 1924 р.)

Майбутній письменник народився у придніпрянському селі Солошиному на Полтавщині. Закінчив середню школу в 1941 році і пішов добровольцем на фронт. Спочатку навчався в Київському артилерійському училищі, потім брав участь в обороні Києва, був двічі поранений. Після другого поранення в 1942 році потрапив у полон і три роки поневірявся по фашистських концтаборах. Після звільнення працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. У 1946 році П. Загребельний вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, після закінчення якого з 1951 року працював на журналістській роботі. Був головним редактором газети „Літературна Україна”, підтримував молодих поетів-шістдесятників, до яких влада ставилася неприхильно. У 1979-1986 роках очолював Спілку письменників України, був головою комітету з Державних премій ім. Т. Шевченка, обирався депутатом верховних рад СРСР та України.

Найвідоміші його твори: „Дума про невмирущого”, „Диво”, „Розгін”, „Первоміст”, „Роксолана”, „Євпраксія”, „Я, Богдан”, „Південний комфорт”, „Гола душа”, „Тисячолітній Миколай”, „Юлія”, „Брухт” та багато інших.