Всі публікації щодо:
Барка Василь

Василь Барка

(1908-2003)

В. Барка народився у с. Солониця біля м. Лубни на Полтавщині. Згодом родина переїхала до м. Лубни. Навчання своє Василь почав у духовному училищі („бурсі”), яке після революції було реорганізовано в „трудову школу”. 1927 року закінчив педагогічний технікум за спеціальністю — учитель фізики та математики і виїхав на роботу до шахтарського селища Сьома Рота (нині м. Нижнє). У 1928 році Барка поїхав на Північний Кавказ і вступив на українське відділення філологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту, який закінчив 1931 року. За рік до цього вже вийшла у Харкові його збірка поезій „Шляхи”, через рік після закінчення інституту -—., друга збірка „Цехи”. Після згортання „українізації” Кубані В. Барка викладав зарубіжну літературу в Краснодарському педагогічному інституті, працював співробітником художнього музею. У 1940 році в Москві захистив дисертацію. З початком війни вступив до „народного ополчення”. У серпні 1942 року був поранений і потрапив в оточення, потім його вивезли на роботи в Німеччину. Після закінчення війни потрапив до таборів „ДіПі” й залишився в еміграції. З 1950 року мешкав у США — в Нью-Йорку та Ґлен Спей.

В. Барка є автором збірок поезій „Апостоли”, „Білий світ”, „Псалом голубиного поля”, „Океан І”, „Лірник”, „Океан II”, „Океан III”, роману у віршах „Свідок для сонця шестикрилих”, прозових романів „Рай”, „Жовтий князь”, епічної поеми „Судний степ”, драматичної поеми „Кавказ”, збірок та перекладів.