АНДРІЙ ЧАЙКОВСЬКИЙ

Всі публікації стосовно письменника: Андрій Чайковський

„Сюжетів я не видумую...”

Його оцінка в майбутньому, і з плином часу його цінуватимуть все більше і більше. Цей митець переживе багатьох, навіть більш талановитих прозаїків...

О. Барвінський

Любі семикласники! Вам дуже пощастило жити в незалежній країні, яка поступово повертає забуті й навмисно замовчувані імена своїх великих громадян для прийдешнього покоління вільних українців. Таким є ім'я і Андрія Яковича Чайковського, чия прозова спадщина стала відома широкому загалу аж по Другій світовій війні. Сторінки його книг - це „живі сторінки історії”, пройняті атмосферою Запорозької Січі, збагачені точним описом життя козацтва - нашої національної гордості.

Тож вирушаймо в мандрівку творами Андрія Чайковського, яка обіцяє бути захоплюючою і неповторною.

Справді, мав рацію відомий український літературознавець Олександр Барвінський, передрікаючи творам А. Чайковського належне поцінування в майбутньому.

Тяжкі випробування випадали на долю наших письменників ще з раннього дитинства. Як і І. Франко, і Т. Шевченко, А. Чайковський теж рано осиротів. Але, як і вони, не втратив здатності любити людей, щиро захоплюватись усім навкруги, особливо мальовничими краєвидами Наддністров'я. Заслуховувався бабусиними казками і пильно брався до шкільної науки. Хоч „наукою” для українського хлопчини її годі було називати - спогади про Самбірську гімназію були скрушними: „...з тодішніх підручників навчитися української мови я не міг...”

Активна життєва позиція завжди була притаманна Андрієві Чайковському. По закінченні правничого факультету Львівського університету він став досвідченим адвокатом, захисником українців Галичини. Про те, що був справжнім патріотом, свідчить його безпосередня участь у діяльності Центральної Ради, членство в уряді Західноукраїнської Народної Республіки. Адже все своє життя А. Чайковський мріяв пр: „сповнення наших самостійницьких ідеалів”.

Але найбільше він проявився як письменник, хоча й дуже довго переймався сумнівами щодо свого літературного хисту. У його творах ніби ожили персонажі української історії, представники старовинної „ходачкової” шляхти, що вже були позбавлені всіх привілеїв. А г історичному романі „Сагайдачний” Андрій Чайковський немовби змалював яскравими барвами одну з найславетніших митей нашої минувшини. Саме завдяки цим історично-пригодницьким творам прийшла до нього слава.

Багато творчих задумів лишились нереалізованими. Важка хвороба обірвала життя письменника 2 червня 1935 року. Але нам залишились його твори, найважливіша справа усього життя Андрія Яковича Чайковського, його щире зізнання: „Я поклав собі за ціль мого життя переповісти в белетристичній1 формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався. Праця така вимагає багато труду й студій...”

„А ми, їх нащадки, кращі за наших дідів?”

Ось і закінчились пригоди кмітливого і хороброго Павлуся, який не зневірився і зміг визволити свою сестричку з татарської неволі.

Давайте поміркуємо, що ж робить твір Андрія Чайковського таким захоплюючим і цікавим. Мабуть, це виняткове вміння митця тонко і яскраво змалювати давні часи, вони ніби оживають на наших очах стають ближчими, а вчинки і душевні порухи героїв, незважаючи н: всю їхню незвичність, зрозумілі нам завдяки майстерності автора. То в чому ж її секрет?

Насамперед у тому, що Андрій Чайковський володів неоціненно:-: здатністю зображувати минуле через окремі долі простих українці; звичайних людей, чиї імена не увійшли до жодної з історичний хронік. Ви не знайдете у його повісті хрестоматійних героїв, подій : підручника історії, вони немовби залишені на узбіччі сюжету.

Проте загалом твір письменника сприймається як цілком достовірна розповідь про складний етап української минувшини, сповнене, не лише гіркими стражданнями від ворожої навали, а й славним;: подвигами рядових учасників тих подій, і маленьких хлопчиків, і відважних козаків. І ми маємо змогу відчути як пересуваються, стрілки на грандіозному годиннику всесвітніх історичних епох Від початку захоплює напружений, динамічний сюжет повісті В образі Павлуся ви, при уважному читанні, помітите риси знайомого з дитинства казкового героя Котигорошка, для якого не було нічого неможливого. Використання фольклорних мотивів, прийоми гіперболізації, застосовані автором, якраз і надають твору такого потужного звучання. Читач вірить у силу духу, спритність, винахідливість та мужність головного героя, а разом з тим - і в успіх його благородної місії. Павлусь - один із найпривабливіших героїв нашої літератури. Автор наділив його усіма можливими чеснотами, за якими можна пізнати не лише гарну дитину із прославленого роду, а й майбутнього лицаря. А як до українського козацтва ставився Андрій Чайковський, ви вже знаєте - завжди з належною шаною, адже це ті воїни-оборонці, що засвідчили відданість своїй країні, які є зразком для наслідування для будь-якого покоління українців.

П'ятнадцятирічний хлопець успішно долає всі перешкоди, гідне витримує всі випробування завдяки незламній вірі у власні сили, безмежній любові до сестри, вірності своїй рідній землі. Навіть перед обличчям смерті, здавалось би, неминучою поразкою він не заціпенів, а навпаки, зреалізував усі свої душевні ресурси, застосував свій розум і кмітливість, аби уникнути лиха. І зробив це, не втративши ані крихти власної гідності. Саме такий герой здатен протистояти страшному ворогові - татарам, Орді, що наводила жах на всю Європу своїми спустошливими набігами на слов'янські країни. Порятунок обох дітей немовби запрограмований самим автором у його життєствердній манері оповіді. Та все одно ми, затамувавши подих, стежимо за надлюдськими зусиллями Павлуся. Та із зітханням полегкості зустрічаємо звільнення дітей. А поміж тим непомітно засвоюємо урок. Бо ця історично-пригодницька повість засвідчує, що з будь-якої складної ситуації завжди є вихід, що неймовірним напруженням волі будь-яке лихо можна перебороти. Лише треба вірити в себе, до кінця зберігати надію і робити все для реалізації високої мети - і тоді ти будеш переможцем.

Слова відомого чеського письменника Карела Чапека ніби сказані про цей твір: „Гадаю, кожен народ має книжки, що в якийсь спосіб перестали бути літературою і зробилися просто часткою життя, мов дитяча гра, школа, край, де ми виросли, що їх читав і читає кожен. Їхня цінність так само незаперечна, як цінність національних звичаїв”.


ПОДОРОЖ ПО ЛІТЕРАТУРАХ СВІТУ

Напевне, ніхто не заперечуватиме: дуже важливо, щоб поряд знаходилась людина, здатна заради тебе на героїчний вчинок, самопожертву. Це вдячна тема для багатьох літературних творів.

Ви, звісно, пам'ятаєте Кая і Герду із казки Г.К. Андерсена „Снігова королева”, де названа сестра була готова на все задля порятунку брата. Такими ж відданими своєму батькові виявились герої знаменитого роману Жуля Верна „Діти капітана Гранта”, які здійснили повну небезпек і пригод подорож, розшукуючи свого тата.

Але найближчими до героїко-пригодницьких творів Андрія Чайковського є романи англійця Вальтера Скотта, історичні повісті чеського письменника Алоїза їрасека, героїко-романтичні оповіді класика німецької літератури Вільгельма Раабе.

Саме в повісті останнього, що називається „Чорна галера”, ви знайдете чимало спільного з історією про Павлуся Судака. Головний герой ц; Ян Норріс, як і хоробрий український підліток, сповнений любові до рідної землі, здатен на все задля коханої дівчини Міги Ван Берген, хлопчаків також об'єднує самовіддана вдача і високе змістове наповнення здійснених героїчних вчинків. Як і українські козаки, відчайдушно борються проти іспанських загарбників герої Фландрії - гези (морські розбійники). Ось уривок з „Чорної галери”:

„Двадцять сьомого серпня тисяча п'ятсот вісімдесят п'ятого року обох дітей розлучили, і десятирічний хлопчик та шестирічна дівчинка гірко плакали. Та була війна, а війна розлучає серця, либонь, ще й куди жорстокіше...

Минули роки... (...)

- Ох, Яне, і ти ще кажеш, що кохаєш мене? Що вивезеш мене з цього міста і врятуєш? О Боже праведний! Ти загинеш, і я з тобою... О святий, милостивий Боже, що зі мною буде? Хто мене захистить, хто мені поможе?..

- Твоя правда. На жаль, правда твоя, бідолашна моя, люба моя Міго! Ось і твій батько помер, а мене тут не було, щоб утішити тебе в тяжку годину. Ми тоді, мабуть, саме плавали біля Дюнкерка - хотіли пустити на дно отих мародерів... Ох, це так жорстоко, Міго, але... але інакше я не міг і сьогодні ввечері теж не можу. Задля честі нашої Вітчизн:: ніхто не має права шкодувати свого життя...”

Щоб довідатись про неймовірні морські баталії, в яких брав участь головний герой, та про щасливий фінал цієї історії, прочитайте повість „Чорна галера” - ще ніхто й ніколи не залишався байдужим до карколомних морських пригод...