ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО

Всі публікації стосовно письменника: ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ

(Народився 1945 року)

Моє слово не вогнисте, в моїй поезії - метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом. Богом і людьми: тут Україна, і ви - українці.

Василь Голобородько

„Надія української літератури”

Якщо доля колись закине вас до Мельбурна або Вашингтона, Ріо-де-Жанейро або до Торонто, то в найбільших місцевих бібліотеках ви обов'язково знайдете книги Василя Голобородька. Навіть українською, не лише в перекладах. Бо його поезія - це життя, в якому душа та настрій народу зринають з високостей вічності. Бо це є справжня Поезія, а не просте віршотворення.

Поет народився в селищі Андріанопіль на Луганщині у селянській родині. Його з дитин-ства хвилювало те, на що, можливо, решта й не звертала уваги. Можливо, це й зумовило такий довгий шлях через роки мовчання до свого читача.

Уявіть собі, наскільки чесною і безкомпромісною людиною є Василь Голобородько, що навіть вищу освіту зміг завершити лише у 2001 році! Бо ніколи не кривив душею, а тому його з деяких вищих навчальних закладів виключали, з деяких він ішов сам. Виступав у студентські роки проти насадження російської мови в Україні, проти брутального ставлення до національної культури.

Поетові небайдуже все у рідній країні. Його окрилена душа найперше відгукується на красу пташиного лету. Він написав навіть книжку - „Українські птахи в українському краєвиді”. До кожного вірша про того чи того птаха він добирає прислів'я, приказки, загадки. Сам поет про це говорить так: „Побачивши якось птаха, про якого не знаємо навіть назви, ми тільки одне зауважуємо, на рівні безпосереднього спостереження, притаманного не лише людям: це - птах, але знаючи усе багатство назв птаха, загадку про нього, прислів'я і приказки, повір'я і прикмети, заклички і замовляння, пов'язані з птахом, ми привносимо все це птахові, олюднюємо його, а бачачи птаха в краєвиді, тим самим олюднюємо і дикий, порожній, без людської присутності краєвид”.

Двадцять довгих років мовчав Василь Голобородько. Але зараз його ім'я у європейському духовному просторі стоїть поряд з іменами Волта Вітмена і Шарля Бодлера, Поля Верлена і Артюра Рембо. Василь Голобородько - лауреат премії ім. Василя Симоненка та Державної премії імені Т.Г.Шевченка, член Спілки письменників України. А ще поет має ступінь магістра за дослідження українських казок. Він є представником „київської школи поетів”, за визначенням літературознавців - найцікавішого і найбільш глибокого літературного явища кінця XX століття. І це правда, бо той, хто прочитає бодай декілька рядків, написаних Василем Голобородьком, завжди повертатиметься до його книг, бо в них - відповідь на поетове запитання до себе і до нас: „Чому ми такі стали сьогодні?”

„Слова у вишиваних сорочках”

Кожен справжній поет, який народжується на нашій землі й промовляє до людей мовою матері та свого народу, стає на захист цієї мови. Адже її історія - то історія боротьби українців за свою незалежність. Поки ця дана від Бога музика звучить у наших душах, до того часу ми маємо право зватися нацією. Саме про це поезія Василя Голобородька, про те, що мова - щось коштовне і незбагненне, набагато глибше і значущіше, ніж ті слова, що її складають. Короткими рядками, у яких відсутні будь-які художні засоби, поетичні „красивості”, Василь Голобородько спромігся сказати головне: мова - це душа кожного з нас, наше єство, наша гордість, наше минуле й майбутнє. Ви звернули увагу, що поезія особлива і за своєю формою? Це вільний вірш, точніше - верлібр, про який прочитаєте у своєму літературознавчому словничку. Проте вслухайтесь у його мелодію: він вільний не лише за зовнішнім виглядом. Він вільний за своєю внутрішньою розкутістю, духовним летом, органічністю поетового мислення.

Поет нічого не нав'язує, не повчає і не застерігає. Він увесь час ніби повертається до спокійної, чимось перерваної розмови, якій, сподіваємось, ще довго не буде кінця...