Харчук Борис Микитович - Біографія

(1931-1988)

Всі публікації стосовно письменника: Харчук Борис

Народився Борис Микитович 1931 року в селі Лози Збаразького району.

Навчався на філологічному факультеті Кременецького педагогічного інституту. Згодом його було вигнано звідти за складання пародій на керівництво вузу. Продовживши навчання в Полтавському педінституті, Харчук вступає на Вищі московські літературні курси. Деякий час працює на журналістській ниві.

За три десятиліття письменницької праці на полицю стала бібліотека томів з його іменем: романів „Волинь” (у чотирьох томах, 1959-1965), „Майдан” (1970), „Хліб насущний” (1976), „Кревняки” (1984), повістей і оповідань „Йосип з гроша здачі” (1957), „З роздоріжжя” (1958), „Станція „Настуся” (1965), „Закам'янілий вогонь” (1966), „Зазимки і весни” (1967), „Неслава” (1968), „Горохове чудо” (1969), „Помста” (1970), „Материнська любов” (1972), „Школа” (1979), „Невловиме літо” (1981), „Облава” (1981), „Подорож до зубра” (1986).

А ще твори, які не могли з'явитися за життя автора і лише тепер приходять до нас: роман „Межі і безмежжя” (написаний 1966р.), повісті „Українські ночі” (1985) та „Мертвий час” (1987), начерки роману „Плач ненародженої душі” (1980-ті роки), оповідання й новели.

Твори Бориса Харчука перекладені багатьма мовами світу, у тому числі російською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, іспанською та німецькою.

Помер Борис Микитович Харчук 16 січня 1988 року у Ризі. Похований у Києві.