Павленко Марина Степанівна
(народилась 30 березня 1973 року)
Всі публікації стосовно письменника: Марина Павленко
Павленко Марина Степанівна народилася 30 березня 1973 року в с. Старичі Яворівського району Львівської області. У дворічному віці переїхала з батьками на їхню батьківщину Уманщину. Закінчила Уманський педагогічний інститут. Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури й українознавства Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. Після закінчення вузу працювала вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року - викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків», монографії про П. Тичину.
З художніми творами Марина Павленко друкується з 1990 року. Творчість письменниці багатогранна. За який би жанр вона не бралася, її перу притаманна інтелектуальна й філософська глибина, психологічна точність, душевна відкритість.
Автор книжок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Чар-папороть» (2002), «Душа осики» (2006); оповідань «Як дожити до ста» (2004), роману «Санта Лучія в кирзових чоботях»; роману-тетралогії для підлітків «Русалонька із 7-В...» (2005, 2006, 2007); казок «Півтора бажання: казки з Ялосоветиної скрині» (2007), «Домовичок із палітрою», «Домовичок повертається» (2007); повістей для дітей «Миколчині історії», «Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцеву, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?» (2008); методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків»; монографії «Тичининська формула українського патріотизму» (2002). Упорядник збірника спогадів про Павла Тичину «З любов'ю і болем» (2005).
Вона має багато публікацій у періодичній пресі - журнали «Березіль», «Кальміус», «Дзвін»; в тому числі у тих, що видаються за кордоном: вірменському «Гарун», італійському «Артекультура», німецькому «Соборність» та ін.
Марина Павленко любить і вміє малювати. Її техніка - перо із чорною тушшю та акварель. Світ її малюнків - казковий. Як художниця, ілюструвала книжки-розмальовки для дітей, свої книги, книги своїх батьків Степана та Ольги Павленків. Як художник-ілюстратор Марина Павленко стала відома завдяки створенню ряду книжок-розмальовок, а також видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть», «Душа осики».
Лауреат премій «Благовіст», ім. О. Гончара, ім. О. Чабанівського, Фонду Воляників-Швабінських, журналу «Березіль», ім. Л. Шахової. Переможець конкурсів «Гранослов», «Привітання життя», «Смолоскип», «Коронація слова», «Золотий лелека», «Ярославів Вал», сучасної радіоп'єси.
Марина Павленко - дипломант і лауреат літературних конкурсів та премій:
- «Гранослов» (Київ, 1996, 2002)
- імені Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (Львів, 1996)
- конкурсу української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998)
- конкурсу на кращу поему, присвячену річниці Незалежності України (США, 2000)
- «Смолоскип» (Київ, 2000, 2001, 2002)
- «Коронація слова» (Київ, 2004)
- світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (Канада, 2005)
- Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмо-гильного (Київ, 2006)
- конкурсу літератури для дітей та юнацтва «Портал» (Київ, 2006)
- Міжнародного конкурсу ім. Богдана-Нестора Лепкого (Львів-Париж-Цві-кау, 2007)
- Українсько-німецької премії імені Олеся Гончара (Київ, 2004)
- літературної премії імені Михайла Чабанівського (Київ, 2006)
- Літературного конкурсу Воляників-Швабінських (2007)
- Всеукраїнського мережевого конкурсу короткої прози «Євроформат -2008» (2009)
- конкурсу історичних творів «Ярославів Вал» (Київ, 2009)
- Третього Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» (Київ, 2009)
- журналу «Березіль» (Харків, 2007, 2009).
З 1997 року Марина Степанівна Павленко член Національної спілки письменників України.