Іван Олександрович Вакарчук - Біографія

(6 березня 1947 - 4 квітня 2020)

Всі публікації стосовно письменника: Іван Вакарчук

Іван Вакарчук - фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, політичний і громадський діяч. Народився в селі Старі Братушани Єдинецького району (Молдова). У 1965-1970 роках навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, у 1970-1973 роках - в аспірантурі Львівського відділення Інституту теоретичної фізики АН УРСР, після закінчення якої захистив кандидатську дисертацію «Застосування методу зміщень і колективних змінних до дослідження системи взаємодіючих бозе-частинок», а у 1980-му докторську - «Мікроскопічна теорія бозе-рідини». У 1980-1984 рр. завідував відділом квантової статистики Львівського відділення статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики, з 1984-го - завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету. Був ректором Львівського національного університету ім. Івана Франка (1990-2007 рр. і 2010-2013 рр.), з 18 грудня 2007 до 11 березня 2010 року - міністром науки і освіти України.

Як ректор започаткував чимало освітньо-наукових ініціатив. Так університет одним з перших в Україні, у 1992 році, запровадив тестові випробування для вступу до Львівського університету, зініціював програму «Обдаровані діти села». Як міністр в основу своєї роботи поклав принцип державно-громадського управління освітою, сприяв суттєвому розширенню автономії вищих навчальних закладів, запровадив додаток до диплома європейського зразка, відкриту процедуру ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів, посилив вимоги до присвоєння вчених звань доцентів і професорів, ввів зовнішнє незалежне оцінювання, створив належні умови для функціонування та розвитку української мови в освітній і науковій сфері, ініціював реформи інклюзивної освіти.

Іван Вакарчук - автор понад 300 наукових праць, опублікованих в українських і зарубіжних спеціалізованих журналах. Серед його робіт низка відомих монографій і підручників: «Лекції із загальної теорії відносності» (1990), «Квантова механіка» (1998), «Вступ до проблеми багатьох тіл» (1999), «Теорія зоряних спектрів» (2002) та багатьох інших. Він був засновником та головним редактором визнаного Європейським фізичним товариством «Журналу фізичних досліджень», де друкувалися праці з основних галузей експериментальної та теоретичної фізики, науково-популярного журналу «Світ фізики»; членом редколегії теоретичного та науково- методичного часопису «Вища освіта в Україні».

Професор Вакарчук - послідовний прихильник гуманізації природничих наук та дотримання принципу класичної університетської освіти. Особливу увагу приділяє найактуальнішим досягненням в науці та проблемам філософії науки, зокрема таким напрямам, як зв’язок між методами досліджень природничих і гуманітарних наук.

Незалежно від політичних обставин, Іван Вакарчук завжди обстоював і обстоює національні інтереси, розвиток української мови і культури. Він був одним з організаторів Народного Руху на Львівщині, першої установчої регіональної конференції Народного Руху у Львові та першого з’їзду Народного Руху України, а у 1989-1991 роках - народним депутатом СРСР, членом Верховної Ради СРСР (склав повноваження достроково у вересні 1991 року).

Як вчений І. Вакарчук досяг найвищих висот. Його ім’я добре відоме в наукових колах не лише України і пострадянських держав, а й на Заході. Про освіту і науку він знає все. Досвідчений у політиці і державному будівництві. Та заспокоюватись на досягнутому не властиво діяльному професору: є чимало планів, пов’язаних з поліпшенням вищої освіти. А ще є фізика, адже найбільшим своїм захопленням він вважає... написання формул.

Наукова, педагогічна та організаційна діяльність Івана Вакарчука отримала високу оцінку держави. Серед його численних відзнак - Державна премія України в галузі науки і техніки, а також найвища нагорода - звання «Герой України».

Помер у 2010 році.