Євгеній Леонідович Юхниця - Біографія

(народився 14 квітня 1965 року)

Всі публікації стосовно письменника: Євгеній Юхниця

Народився 14 квітня 1965 року о 15:56 у місті Жмеринка Вінницької області.

Євгеній Юхниця закінчив середню школу м. Жмеринки у 1982 році зі срібною медаллю. Завжди відрізнявся працелюбством та жагою до навчання. Особливий вплив на нього, як і на весь його клас, справила вчителька математики Цина Ісааківна Кривошея. Завдяки їй Євген стає переможцем міських олімпіад з математики. З 7 класу — переможець юнацьких чемпіонатів з шахів у м. Жмеринці.

У 1982 р. вступив до Харківського інституту залізничного транспорту. Після першого курсу був призваний до рядів збройних сил на 2 роки (1983—1985).

У 1985 році Євген продовжив навчання у Київському інституті харчової промисловості. У 1987 році він перевівся до Київського інституту народного господарства ім. Коротченка, після успішного закінчення якого отримав спеціальність «Економіка промисловості».

1999—2001 — навчання у Московському літературному інституті ім. Горького. Серед викладачів були відомий письменник Олександр Зінов'єв (автор дослідження «Зияющие высоты»), поет Юрій Кузнєцов та інші.

2003—2005 р.р. — Євген Юхниця багато їздить Україною з літературними виступами, інтерв'ю на телебаченні та радіо.

Спеціаліст зі створення та використання новослів'я, засновник приватних тематичних і синонімічних словників. Вільно володіє українською, російською, французькою мовами, розуміє та розмовляє англійською та німецькою.

Видані книги:

1997 р. — поетична і драматургічна збірка «Жіночий бунт, або Нові герої»

2005 р. — поетична збірка «Сценами різноголосно» (рос.)

2013 р. — поетична збірка «Мозаїка метафор — сюжети і характери».

Нагороди:
2004 р. — Почесна грамота прем'єр-міністра України

2005 р. — присуджено звання «Заслужений економіст України»

2015 р. — лауреат літературно-художньої премії ім. Андрія Малишка

2020 р. — низка нагород:

— подяка Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики;

— почесна грамота Київського міського голови;

— грамота Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України;

— почесна грамота Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради Вінницької обл.;

— орден "Трудової слави" від Всеукраїнського галузево-аналітичного центру;

— медаль "За гідність та патріотизм" від Всеукраїнського об'єднання громадян "Країна";

— медаль "За служіння мистецтву" від Всеукраїнського об'єднання громадян "Країна".

Автобіографічний нарис Євгена Юхниці

Же́нік (так мене називали батьки і близькі друзі) Юхниця. Народився у квітні 1965 року в чародійній Жмеринці самої Вінницької області. Шикарна школа, Вчителі, Олімпіади! Де люди звикли виконувати справи, вирішувати, а не шукати привід лінькам. Батьки відправили в технічній вуз на економічний факультет, а не дуже …. старший двоюрідний братик безжально вмовив мене, тоді довірячого усім, перекласти вступні документи на технічну спеціальність.

Як результат, драматично міняв інститут ще 2 рази, поки нарешті не перейшов у Київський інститут народного господарства. Там, паралельно з високою економікою, почав писати сценарії КВНів і т.д. Між роками вищої освіти 2 роки відслужив у збройних силах у Казахстані.

Поезії взяли у полон на Різдво у 1994 році. З першого віршика заклекотали клітинки тіла, що я на своєму місці. Знань не вистачало літературних. Ночі-дні перечитування класиків. Далі, сім’я відправила на 2 роки у Літературний інститут ім. Чехова у Москві на вищі літературні курси. Після занять, став себе почувати у творчості впевненіше.

25 років творчості — 25 років навчання. Жанри, стилі, тематичність, стилістика, невербальність, тро́пи, літературні фігури. Перші 10 років я значні твори пам’ятав напам’ять. Зараз тільки досьєшки рятують — де є одягнуті у рими лісистості питання… Весь час допрацьовую, вирізблюю. Поезія розвивається, як і мова. Як і будівництво, як і телефони. Так, як писали до 1970 року — класика. Ми, сучасні поети, маємо вимальовувати сьогодення. Інакше, нащадки писатимуть за незнайомими фактами, які їм покладуть перед очима.

Щодо властивостей, то люблю і вдається писати тематичні твори. Бо заглиблюєшся і кожною поезією пірнаєш у світи, яких ти не знав, і без сонетиків не взнав би. Кожен стиш — абсолютно нове життя з неповторними персонажами, і неочікуваними реакціями. Обожнюю творчість і творчі серденьки! І … розкольоровувати почуттями - відносини кохань, виробничі, еротичні, коли діти не підглядають, патріотичні, громадські, і… пейзажні, драматичні, натхненні, з надіями! Наше життя і потребує і гідне бути оспіваним Поезією.

Нарис любові до Жмеринки

Мальовничо-залізнична Жмеринка. Де жили і живуть розумні, кмітливі здібні люди. Обійми центру, повні бусики, де поштовхати-заштовхатися у салон — здоровки й перемовки. Й до когось протискуєшся ближче… Бойове Заріччя і колись населена сміливцями Корчовка, елітні Постройки, еротичні БЖ…

У милій Жмеринці вчили не боятися, перемагати, жаліти людей і усе живе. Талановиті вчителі збудили любов до літератури й математики. Кажуть, у школі ще пам’ятають, як на уроках літератур я вимальовував сторінки Поетів. На побаченнях читав дівчаткам Блока. Хіба міг тоді уявити, що мене читатимуть, і що читачки наздоганятимуть…)) І , звісно, Ціна Іссааковна, Вчитель, Батько-Мама, Тренер-Мудрець. Дуже хочу, аби місто встановило пам’ятник Вчительці 2-ї школи!!!! І по сьогодні в світі є секретний пароль «»Ці́на», з наголосом на літері «і». А вчителька української мови, яка мене на уроках української мови відривала інколи від математики — хіба вона, Янгол мови, могла уявити, що я розвиватиму, збагачуватиму українську мову?.. Диво.

Метафоричнісь узлісся , перерізані площини коліями та залізничними жолобами. ДКЖ… хто там не був , парою, сам… Виступи, нагородження, емоції, поцілунки Отримання по шапчині…. А кінотеатр «Супутник», з його задніми рядочками. А у вихідні — на Базар… І хоча грошей було в обмаль, батьки зі поважно прогулювалися перед прилавками і розумничали із продавцями, покупцями… Батьки. В мене були хороші батьки. І сусіди. І вчителі. І просто знайомі. І паночки, яких я там покохав на все життя.

Питають інколи, що таке — щастя. Відповідаю — так як в неповторній далекозорій Жмеринці — моє збережене, осяяне казкою див перед очима, надихаюче дитинство.

15.12.2020р. Є.Юхниця