Скорочені твори - українська література

Школяр - скорочено

Всі публікації щодо:
Тесленко Архип

Миколка, син Прокопа, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке - чи про луку, чи про ліс... Ну й любило це. Раз гулять повели їх у ліс. Він забіг у гущавину та й зупинився у захваті: «А як ось тут гарно! Гіллячко... сонечко в дірочки... мережечки». І все було йому цікаво.

А якось прийшов сумний. Вчитель запитав, чому. Та й розповів: у хаті бідно, їсти хочеться. А на столі лише хліб та борщ учорашній перебовтаний. А хотілося й оладок, і риби. Як батько це почув, то й побив. «Шкури з мене, шкури», - кричить. Наступного разу чоботи порвались. Знову батько побив. А через деякий час відвалився в чо- боті підбор. Злякався Миколка. Розсердився батько: «Старцюго, - кричить, - панувать!.. Ось прийде, за стіл залізе... книжки розкладе, перо... старцюго, щоб і нога не була в школі... В найми з душею твоєю».

Вибіг Миколка з хати. А ввечері повертається, під пахвою чоботи несе. Вчитель дав, як дізнався, що трапилось. Прокіп душею відійшов, осміхається. Попросив сина показать, що він там вчить такого цікавого. І так гарно то було. Буква «О», як бублик, а «Г», як кочерга, а хмара з'являється з пари. Радий Прокіп. Він і сам бігав синові чоботи позичить та ще й хліба. Ніхто не дав. У найми, кажуть, віддавай. А він би сина й у второкласну школу відправив, і в семінарію, щоб до ума довести. Щоб хоч він не страждав: «Хіба ж я ворог дитині своїй!.. Спроможусь...»

Миколка побіг до вчителя. Вчитель чаю йому налив з цукром, булку дав, заграв на скрипці. «Вчися, - каже, - і ти гратимеш». Глянув навкруги Миколка - ну й життя гарне.

На другу осінь перейшов учитель у друге село працювати. Приїжджає додому, а в хаті тепло, привітно. Раптом щось грюка, заходить старець. А з ним хлопчик. Придивився вчитель - а то Миколка.

- Як це ти, що це?

- Та... та... їсти нічого, топить нічим, удягтися... Батько простудилися: ще й розтавало, а в їх чоботи драні, ноги крутить... Були до хазяїна... найняли... так я... не здужаю... аж захворів був... Так мене в поводаторі це...

Двері в світлицю одхилені були. Стіл видно було, розгорнуту книжку, скрипку, картини... Глянув Миколка... заплакав...



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.