Скорочені твори - українська література

Дума про козака голоту - скорочено

Всі публікації щодо:
Фольклор

Ой полем, полем килиїмським,

То шляхом битим ординським,

Ой там гуляв козак Голота.

Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Правда, на козакові шати 1 дорогії -

Три семирязі 2 лихії:

Одна недобра, друга негожа,

А третя й на хлів незгожа.

А ще, правда, на козакові постоли в'язові,

А онучі китайчані 3 -

Щирі жіноцькі рядняні;

Волоки 4 шовкові -

Удвоє, жіноцькі щирі валові.

Правда, на козакові шапка-бирка 5,

Зверху дірка,

Травою пошита,

Вітром підбита,

Куди віє, туди й провіє,

Козака молодого прохолоджає,

То гуляє козак Голота, погуляє,

Ні города, ні села не займає,

На город Килію 6 поглядає.

У городі Килії татарин сидить бородатий,

По горниці походжає,

До татарки словами промовляє:

«Татарко, татарко!

Ой чи ти думаєш те, що я думаю?

Ой чи ти бачиш те, що я бачу?»

Каже: «Татарине, ой сідий, бородатий!

Я тільки бачу, що ти передо мною по горницях

походжаєш,

А не знаю, що ти думаєш да гадаєш».

Каже: «Татарко!

Я тебе бачу: в чистім полі не орел літає, -

То козак Голота добрим конем гуляє.

Я його хочу живцем в руки взяти

Да в город Килію запродати,

Іще ж ним перед великими панами-башами

вихваляти,

За його много червоних, не лічачи, брати,

Дороги сукна, не мірячи, пощитати».

То теє промовляє - дороге плаття надіває,

На коня сідає,

Безпечно за козаком Голотою ганяє.

То козак Голота добре козацький звичай знає, -

Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.

Каже: «Татарине, татарине!

На віщо ж ти важиш:

Чи на мою ясненьку зброю,

Чи на мого коня вороного,

Чи на мене, козака молодого?»

«Я, - каже, - важу на твою ясненьку зброю,

А ще лучче на твого коня вороного,

А ще лучче на тебе, козака молодого.

Я тебе хочу живцем у руки взяти,

В город Килію запродати,

Перед великими панами-башами вихваляти

І много червоних, не лічачи, набрати,

Дорогії сукна, не мірячи, пощитати».

То козак Голота добре звичай козацький знає,

Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.

«Ой, - каже, - татарине, ой сідий же ти,

бородатий!

Либонь же ти на розум небагатий:

Ще ти козака у руки не взяв,

А вже козакові віри доняв,

А вже за його й гроші пощитав.

А ще ж ти між козаками не бував,

Козацької каші не їдав І козацьких звичаїв не знаєш».

То теє промовляв,

На присішках 7 став.

Без міри пороху підсипає,

Татарину гостинця в груди посилає.

Ой ще козак не примірився,

А татарин ік лихій матері з коня покотився!

Він йому віри не донімає,

До його прибуває,

Келепом 8 межи плечі гримає,

Коли ж огледиться, аж у його й духу немає.

Він тоді добре дбав...

Коня татарського за поводи взяв,

У город Січі припав,

Там собі п'є-гуляє,

Поле килиїмське хвалить-вихваляє:

«Ой поле килиїмське!

Бодай же ти літо й зиму зеленіло,

Як ти мене при нещасній годині сподобило!

Дай же, Боже, щоб козаки пили та гуляли,

Хорошії мислі мали...

І неприятеля під ноги топтали!»

Слава не вмре, не поляже Од нині до віка!..

Коментар. «Дума про козака Голоту» присвячена боротьбі українського народу проти татарських нападників. Події відносяться до XVI-XVII століть.

У думі козак Голота протиставляється багатому татаринові. Козак тому й названий Голотою, що він бідний, убогий. Одяг на ньому старий, обідраний. Однак він має коня вороного й добру зброю.

Козак не займає нікого без особливої потреби, татарин перший нападає на нього.

Татарин багатий, але хижий та несправедливий.


1 Шати - багатий одяг.

2 Семиряга, семряга - свита з грубого полотна.

3 Китайчані - від слова китайка - бавовняна тканина, вивезена з Китаю.

4 Волока - зав'язка на постолах.

5 Бирка - вівця, шапка з овечої шкури.

6 Килія, Килия - місто на одному з рукавів Дніпра.

7 Присішки - тут стремена.

8 Келеп - вид холодної зброї.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.