Скорочені твори - українська література

Кайдашева сім'я - скорочено

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

І

Село Семигори знаходиться недалеко коло Росі, ховається воно в зелених садах, навколо розстилаються левади. Хата Омелька Кайдаша притулилася біля однієї гори, в старому садку.

Старий Кайдаш сидить коло повітки та майструє, одягнений у чисту білу сорочку.

На току працюють два його сини - Карпо та Лаврін. Обидва вони високі і красиві, тільки менший, Лаврін, виглядає більш привітним та ласкавим.

Хлопці розмовляють між собою про дівчат, перебираючи вади й переваги кожної. Лаврін же каже, що взяв би за себе дівчину «гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо». Карпові ж подобаються дівчата, що «кусливі, як муха в спасівку».

Тоді молодший брат пропонує йому засватати Мотрю, Довбишеву старшу дочку.

Лаврінові слова запали Карпові- в душу, він почав думати про Мотрю.

З хати виходить мати й кличе дітей та батька їсти. Говорила вона солодким улесливим голосом, намагаючись бути приємною. Замолоду вона служила в панів і від них навчилася сипати улесливими словами.

II

Карпо зустрічається з Мотрею і бачить, що вона і вродлива, і за словом до кишені не полізе. Дівчина дуже сподобалася парубкові найперше своїм норовом та вмінням за себе постояти.

Батьки засватали Мотрю.

III

Після другої пречистої Карпо повінчався з Мотрею. Весілля було гучне. Наступного ж дня Кайдашиха рано збудила невістку та, прикинувшись хворою, загадала тій робити всю роботу в хаті. Невістка працювала, а Кайдашиха все вилежувалася

VII-VIII

Життя Мелашки ставало все складнішим. Вона не могла дати свекрусі відсіч, як це робила Мотря, тому страждала сильніше.

Разом із сусідкою Мелашка йде на прощу до Києва й лишається там. Вона не хоче повертатися додому.

Лаврін не може жити без Мелашки, тому вирушає разом з матір'ю до Києва шукати втікачку. Мелашка повертається додому. Кайдашиха стає до неї добрішою.

Між Мотрею та Кайдашихою знову зчинилася сварка, коли старша невістка спіймала свою курку на сідалі свекрухи та почала вимагати, щоб їй віддали яйця. В темряві вона вдарила Лавріна ногою в обличчя, той почав хитати драбину, потім прибрав її, і Мотря повисла на стіні, тримаючись за бантину.

Знову не могли Кайдаші дійти згоди.

Старий Кайдаш раптово помирає: бувши п'яним, ішов через греблю, впав у воду - і потонув.

IX

«Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігли з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Дві сім'ї, як дві чорні хмари, наближались одна до другої, сумно й понуро».

Кайдаші сваряться через кожну дрібницю. Помирити їх не можуть ні громада, ні священик.

Однією з причин ворожнечі стає груша, за яку родина билася кілька років, поки та не всохла.

Коментар. У повісті «Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицький вивів цілий ряд виразних народних типів: старий Кайдаш, Кайдашиха, суворий Карпо й лагідний Лаврін, вередлива Мотря та тиха Мелашка.

Сварки в родині Кайдашів викликані селянським малоземеллям, вічними нестатками та темнотою. Саме ці причини породжують взаємну заздрість, плітки, ворожнечу. Стара Кайдашиха й Мотря змагаються між собою за верховенство в господарюванні, за кожну зроблену дрібницю. В цій битві вони не зупиняються ні перед чим, знищуючи те господарство, за яке воюють.

Найбільше непокоїть усіх груша, яка росте на межі між городами.

Змальовуючи битву між Кайдашами, письменник застосовує гоголівський прийом, що створює виразний комічний ефект, який підсилюється контрастом між «високим» пафосним стилем і дріб'язковістю зображуваних проблем.

Сміх у повісті поєднується з сумом та співчуттям до селян-трудівників, які обкрадають своє життя дрібними інтересами. В останній редакції сварка через грушу закінчується примиренням, оскільки дерево всохло. В першій редакції стосунки в родині Кайдашів загострювалися, бо груша все більше розросталася.

Письменник показав усю безвихідь дрібновласницьких відносин, що призводять до постійних сварок у родині.