Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Олекса Стороженко (1805-1874)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Стороженко Олекса
Олекca Стороженко - нащадок давнього козацького роду. Сам Олекса також обрав справою свого життя військову службу, але уславив своє ім'я як талановитий письменник. Він народився в с. Лисогорах на Черкащині 24 листопада 1805 року. Дитинство минуло на Полтавщині, освіту майбутній письменник здобув у Харківській гімназії. Після навчання вступив на військову службу дев’ятнадцятилітнім хлопцем, дослужився до звання штабного старшого офіцера кавалерійського корпусу.
Часті переїзди з місця на місце дали змогу Стороженкові якнайкраще пізнати народне життя. Олекса Петрович захоплювався фольклором, збирав перекази й легенди на Поділлі та Подніпров’ї. Ці записи лягли в основу багатьох літературних творів. Перші твори Стороженка видані російською мовою (роман «Братья-близнецы», цикл оповідань «Рассказы из крестьянского быта малороссиян»). Згодом у харківському журналі «Основа» виходять друком його україномовні оповідання. А 1863 році в Петербурзі опубліковано двотомник письменника «Українські оповідання».
Поміркуймо з науковцями
Творчість Стороженка - двомовна: українською та російською, але його годі назвати письменником міжнаціональним. Бо його «Рассказы из крестьянского быта» й інші російськомовні оповідання, романи мають усі ознаки національно-органічного стилю того ж ґатунку, що й твори україномовні...
В. Шевчук
Твори Олекси Стороженка переважно ґрунтуються на записаних ним народних оповіданнях, де реальне переплетене з фантастикою, де яскраво зображено побут, звичаї, старовину українців. Народний гумор став передумовою для створення блискучих гумористичних оповідань «Скарб», «Вуси», «Голка», «Закоханий чорт» та інших. Створюючи оповідання, автор переймався не лише змалюванням подій сучасності й минувшини, а, передусім, прагнув у романтичному дусі показати шляхетність, притаманну українському народові. Приміром, у гумористичному творі «Закоханий чорт» читаємо: «Наша чудова українська врода, нагріта гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши, у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди».
Творчість Стороженка так і лишалася маловідомою до останнього часу, бо ще за його життя журнал «Основа» заборонили, а українське письменство переслідували.
Після відставки з військової служби Олекса Петрович став чиновником. Останні роки життя жив на хуторі Тришин поблизу Бреста (сучасна Білорусь), де захоплювався садівництвом, полюванням і рибальством.
Помер письменник 1874 року в Бресті.
Поміркуймо з науковцями
Розгортаючи фольклорні мотиви і сюжети, Стороженко ретельно зображує деталі селянського побуту, розкриває життєві ситуації, хоча трактує їх суто у гумористичному плані.
П. Хропко