Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Іван Франко (1856-1916)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Франко Іван
В українську та світову історію Іван Франко (найбільш поширені псевдоніми: Джеджалик (ранній псевдонім), Мирон) увійшов як один із найбільш працелюбних і працеспроможних талановитих митців, громадсько-політичних і культурних діячів. Він - поет, прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, філософ, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, політолог, історик, журналіст, видавець, громадський діяч тощо.
Поміркуймо з науковцями
Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі.
Є. Маланюк
27 серпня 1856 року народився в с. Нагуєвичі на Дрогобиччині в сім’ї Якова-коваля та Марії з роду Кульчицьких.
Навчання Івана Франка: 1862-1864 роки - початкова школа у селі Ясениця Сільня (міг читати українською, польською, німецькою мовами; опанував чотири арифметичні дії); 1864-1867 роки - нормальна німецька школа при василіанському монастирі у Дрогобичі; 1867-1875 роки - Дрогобицька гімназія; 1875 - з перервами до 1879-го - філософський факультет Львівського університету (спеціалізація - класична українська філологія); 1890-1891 роки - закінчив університет у Чернівцях, одержав атестат, який давав право допуску до докторського іспиту; 1891-1892 роки - склав з відзнакою два докторські іспити у Віденському університеті.
1865 року помер батько. «Перший ліричний вірш “Великдень року 1871” був присвячений батькові та відбивав болісні почуття, що їх викликала батькова смерть» (Т. Гундорова). 1 червня 1872 року - померла мати.
Арешти: 1877 рік - перший, за вигаданим звинуваченням: участь у таємних товариствах (перебував дев’ять місяців у в’язниці. «Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убивць та інших звичайних злочинців»); 1880 рік - другий, за підозрою в нелегальній агітації (три місяці в Коломийській тюрмі, звільнений як невинний, але етапом відправлений у Нагуєвичі); 1889 рік - третій, звинувачений у сепаратизмі - спробі відірвати Галичину від Австро-Угорщини і приєднати до Росії; 1892 рік - четвертий за поширення брошури Фрідріха Енгельса «Соціалізм утопічний і науковий»
1885 року уперше поїхав до Києва. Прагнув створити єдиний для Західної та Східної України часопис «Братство».
1886 року одружився з Ольгою Хоружинською.
Кінець 1890-х - початок XX століття - погіршення здоров'я, «згасання продуктивності» (В. Погребенник).
З 1901 року відпочивав у Криворівні, «малому селі гуцульському», яке «напувало душу супокоєм, тихою красою». У різні роки тут бували М. Грушевський, В. Гнатюк, Г. Хоткевич, Леся Українка, В. Стефаник, М. Черемшина, К. Станіславський, О. Кобилянська, Н. Кобринська, О. Маковей, А. Крушельницький та ін.
2 липня 1913 року відбулося святкування сорокарічної літературно-громадської діяльності Франка.
28 травня 1916 року о 18 годині Іван Франко «відійшов у вічність і був похований у чужий гробівець на відомому Личаківському цвинтарі у Львові. 28 травня 1921 року він ...перепохований у власну могилу, і того ж 28 травня 1933 року над нею постав бронзовий каменяр...» (Р. Горак).
Перші літературні спроби Івана Франка належать до періоду навчання в нижчих класах Дрогобицької гімназії.
Літературно-художня спадщина Івана Франка:
• поетичні збірки: «Баляди і розкази» (1876), «З вершин і низин» (1887, 1893), «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «З днів журби» (1900), «Semper tiro» (1906), «Давнє і нове» (1911), «Вірші на громадські теми» (1913), «Із літ моєї молодості» (1914);
• 35 лише завершених поем: «Ботокуди», «Панські жарти», «Рубач», «Святий Валентій», «Смерть Каїна», «Іван Вишенський», «Мойсей» та ін.;
• епос: 18 збірок прози, 125 різножанрових творів, з-поміж них - оповідання («Ліси і пасовиська», «Грицева шкільна наука», «Добрий заробок», «На дні»), повісті («Boa constrictor», «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Перехресні стежки», «Основи суспільності») та ін.;
• драми: «Украдене щастя», «Рябина», «Учитель», «Майстер Чирняк», «Сон князя Святослава».