Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

Збірка «З вершин і низин»
Іван Франко (1856-1916)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Поетична збірка має оригінальну новаторську композицію: автор «покинув думку про хронологічний порядок» (І. Франко) укладання творів, а вдався до жанрово-тематичного. Книга має сім розділів: «De profundis» (з глибин, з низин), «Профілі і маски», «Сонети», «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» (поема), «Легенди». Перші три розділи поділено на цикли. Так, розділ «De profundis» охоплює такі цикли: «Веснянки», «Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи», «Думи пролетарія», «Excelsior!» (угору, до вершин).

Відкриває збірку вірш «Гімн» (1880) (авторський підзаголовок «Замість пролога»), у центрі якого алегоричний образ вічного революціонера. Це алегорія одвічного пориву людського духу до волі, це - «дух, наука, думка, воля». Анафора «ні (ані)» у першій строфі підсилює думку про невмирущість волелюбного прагнення людини.

Провідний художній засіб вірша - контраст: «поступ», «щастя», «волю» - «попівськії тортури», «тюремні царські мури», «війська муштровані», «гармати лаштовані», «шпіонське ремесло»; «сльози», «сум» - «сила», «завзяття»-, «зла руїна» - «воля», «розвидняющийся день».

Віршовий розмір хорей підсилює енергійний мотив поезії - вселюдського прагнення і боротьби за свободу та щастя.

«Вічний революціонер», як і інший вірш Франка «Не пора» певний час був визвольним гімном українців. На музику його поклав композитор М. Лисенко.

Цикл «Веснянки», що охоплює 15 поезій, засвідчив новаторство митця і на жанровому рівні: Франко трансформував фольклорний жанр веснянки, наповнивши його суспільно-громадянським змістом. Приклад такої трансформації - поезія «Гримить». Перша строфа вірша сповнена передчуттями змін у природі; друга відбиває очікування грандіозних перетворень у соціумі. Використавши засіб художнього паралелізму, автор намалював величну картину майбутнього оновлення: «природу розкішная дрож пронимає» - «тайна дрож пронимає народи»; «жде спрагла земля плодотворної зливи» - «мільйони чекають щасливої зміни».

Слово «гримить» у поезії звучить чотири рази, виконуючи різну художню роль і художню функцію: 1) виступає в ролі композиційного обрамлення; 2) є анафорою; 3) є епіфорою (єдинозакінчення).

У першій і другій строфі наявні спільні епітети - благодатна пора, благодатная хвиля (благодатний - той, який дає щастя, добро, радість, достаток). Синекдоха мільйони наголошує на всезагальності очікування нового суспільного часу. Алітерація звука [р] (у першій строфі цей звук чуємо 12 разів; у другій - 6) передає розлогість грому, що віщує оновлення.

Порівняння «мов красна весна оновить» відчутніше поєднує природу та суспільство, виражає впевненість у майбутньому.

Отже, мотив вірша - неминучість суспільного оновлення, викликаного соціальним передгроззям.

Вірш І. Франка «Розвивайся ти, високий дубе...», що увійшов до циклу «Україна», алегорично, через символи весни, могутнього дуба, пробудження народу, знищення вікових пут і кайданів показує надії автора на нове життя «непобідженої злими ворогами» України. Велич майбутньої української держави автор підкреслює емоційно насиченими епітетами славна, щаслива, вільна. Образ України у поезії уособлений: вона, мудра мати, пригортає своїх брудних сиротят дітей до лона й научає жити у мирі та злагоді. Сам автор стверджує: мир і сумлінна праця є запорукою розквіту рідної держави, що проляже «від Кубані аж до Сяну-річки». Такі ж мотиви звучать і в «Пролозі» до поеми І. Франка «Мойсей».

Віршовий розмір поезії - хорей, який надає їй маршового ритму.